Дорогі отці, дорогі парафіяни зараз злий дух грається нами, бо знайшов нагоду і можливість одних прямо загнати до пекла, інших бодай обваляти в гріхи. Оце злий дух навчив нас посміятися самих над собою. Надумали створити сім’ю, шукаємо собі наречену чи жениха. Починаємо жити подружнім співжиттям, народжуємо чи вбиваємо дітей… Самі собі перевернули життя. Ні шлюбу, ні вінка за дівство, ні благословення батьків, ні молитви, ні благословення Церкви, тобто Бога; а в результаті ні з Богом ні з людьми… а потім запитуємо чому діти не хороші, не слухняні, не поважають батьків… чому суспільство своєрідне, чому війна і сини таких батьків гинуть, втрачають людську повноцінність? Такі діти не мають ні батьків, ні Бога. Ми таке хочемо зробити ще й з Церквою і з Різдвом Христовим. Коли руйнувати сім’ю, чинити розпусту чи ще які злочини, то ми не запитуємо ні священника, ні Церкви, ані Бога не боїмося. А коли треба відстояти честь Христову в святі чи в канонах, то ми безпорадні, а ще більше безсильні, бо ми ні поклін не хочемо зробити, ні відмовитися від задоволення тілесного, від буйства і розваги вуличних. А найтяжче для нас піти в монастир і прожити життя боговгодне. Якби розлучені чи овдовілі пішли в монастир жити, то довели б любов до Бога і навчили б своїх дітей і суспільство любові й поваги до Бога.

(більше…)

Час року у собі не точний. Як для нас, які любимо округлені дати, рік має певні відхилення, бо Господь створив космос для Себе, а не для нас впалих, які любимо все робити правді наперекір, навмисно. Таку нашу правду і мораль засуджено в Святому Письмі. Господь сказав, що люби Бога над усе… це означає, що все що ми будемо робити треба, як цар Давид про все Бога запитувати і за все Богу дякувати. 2 Цар.5,19. Але ми, люди, й не думали заповідь любові до Бога виконувати. Втор.6,5. Господь подає оту саму заповідь любові в роздробленій формі, в десяти заповідях. Вих.20,14. Та ми й в такій формі не приймаємо, мабуть через те що ми дуже самі в собі мудрі?

(більше…)

Ісус Христос, коли завершував місію Своєї проповіді, то підсумовував слово сказане про мораль небесну. Йдучи дорогою до Єрусалиму, побачив зелену смоківницю і підійшов до неї, сподіваючись, що найде на ній плоди, але не найшов. Тоді Христос прокляв смоківницю. Нехай на тобі довіку не буде плодів. І смоківниця в той же час всохла. Мт.21,20. Через смоківницю Господь показав, що гарно ситно забезпечена всякими земними благами Старозавітна Церква не приносить плодів для Царства Небесного. (Все це відноситься до кожної пересиченої людини. Людина живе для себе, а не для Бога) Церква, яка не приносила плодів, мусіла засохнути, що й сталося. Наша Церква стала на своє місце, яке мала до поневолення російською Церквою. Господи, допоможи, щоб наша Українська Церква приносила плоди для Царства Небесного. Апостол Павло застерігає, що хто думає, що він твердо стоїть хай стережеться, щоб не впав. 1 Кор.10,12. Так як упала Старозавітна Церква, прообразом якої була засохла смоківниця, так впала Церква московського підпорядкування в Україні. Як Христос все вишукано попередив, застеріг. В час миру і благополуччя Церква повинна бурно проповідувати, насівати і утверджувати слово Боже, а в час лихоліття і переслідування Церква приносить рясні чи бодай якісь плоди.

(більше…)

Господь не допустить, щоб тому, хто заслужив – добре чи недобре, не було винагороджено. В часи російських совєтів атеїсти воювали проти Бога і проти Його Церкви. Закривали храми, віруючих переслідували, а потім, здається, збожеволіли, бо при здоровому глузді люди таке не будуть робити: храми ламали, руйнували. Духовенство і єпископів висвячувати не дозволяли, а тих, що керували Церквою, ув’язнювали. Апостол Юда каже, що так роблять двічі померлі люди, якими зло крутить як вітер осінній оголеними безплідними деревами. Юд.гл.1.
В Україні росіяни дозволили мати лиш тринадцять чи шістнадцять архієреїв на всю Українську Церкву. А зараз лиш у московській псевдоукраїнській Церкві близько ста архієреїв, в ПЦУ в межах п’ятдесяти п’яти і ще достатнє число бродячих єпископів в Україні. Бо якщо б ми були люди мудрі, то ми поставляли б єпископів при потребі завжди, весь час. Але в час російського атеїзму потреби було дуже мало. А так, як сьогодні є, то надто багато архієреїв. Пародія історії. Тоді було замало, а сьогодні забагато, а коли ми будемо мудрі?

(більше…)

В Святому Письмі Господь через пророків показує як над нами, над нашим родом чи державою чуває провидіння Боже. Пророк Осія дуже яскраво відкриває Господню працю над нами. Коли ми читаємо Святе Письмо і слово Боже звернене до держави Ізраїль, чи до Юдейської держави, Господь викриває, що провидіння Боже, так невидимо опікується всіма нами, нашою родиною, народом і державою. В слові Господньому засуджено чи схвалено вчинки народу чи правителів. Про невидиму дію Божу Духом Святим сказано простою людською мовою. На місце народу юдейського чи ізраїльського можемо промовляти наш народ, нашу владу, наших правителів, на нас самих і маємо результат чого нам сподіватися, а чого в нас ніколи не буде. Господь устами пророка Осії нагадує всякому народові що народ, володіючи волею, маючи право вибору зловживає своїм правом і відкидає Бога, Який ними керував. Нажаль народ обрав собі царя без Бога, щоб бути як усі безбожні люди, щоб цар судив їх і захищав.
Доки Господь насильно керував царями народу Божого і поза їхнім проханням посилав царів народу, царство було успішним; але коли народу ведеться добре десь береться надлишкова мудрість безпечність, надужиток дозволеним тоді починається зло. Є така наша неміч, що ми Бога просимо, Богу складаємо обітниці і їх виконуємо чи не виконуємо, а Господь з Своєї ласки необхідне подає і ми отримуємо бажане, та нашу угоду з Богом ми нашим синам не передаємо, а сини нічим не зобов’язані вважають, що це нізащо їм належить і коли Бог не дає тоді хулять і зневажають Бога і тоді все стає викривленим.

(більше…)

Дорогі читачі нашого сайту, народна мудрість каже, що у кого довгий волос, у того короткий розум. І ще кажуть, що чуже бачать під лісом, а свого не бачать під носом. Наша єпархія має опозицію, яка шукає наші помилки, наші недопрацювання вже 33 роки. Мудрий священник, коли у нього розписували храм, теж мав опозицію, яка вишукувала всі недопрацювання священника з художниками. І священник дуже цінував їхню працю як опозиції, бо це була праця у тилу дуже корисна. Бо коли ти ведеш справу, то ти не можеш все побачити і зробити бездоганно. А опозиція дуже старанно вишукує, тільки те й робить, що шукає чим тебе опоганити, твоє недомагання, а, водночас, показує, що отам треба художній твір замінити, а отам вдосконалити.

(більше…)

Регент Архієрейського хору ім.Митрополита Євгена Гакмана Кафедрального храму прп.Параскеви (Сербської) ЛЮБОМИРА МАЗУРИК відзначає 80 рік народження. Саме ЛЮБОМИРА ІВАНІВНА стала організатором і співзасновником митрополичого хору Чернівецької єпархії Православної Церкви України. Нині церковні піснеспіви під час богослужінь відбуваються під її керівництвом. Майстерне виконання духовних піснеспівів багато у чому залежать від вмілої роботи регента.Високий фах і християнська мораль, це те, що дозволяє говорити про Любомиру Іванівну з великою повагою.
Зібравшись у неділю на богослужіння колеги по хору привітали свого регента і щиро подякували за корисні настанови і спільне служіння. Побажали ще довго служити у церкві на Славу Божу. Любомира Іванівна жартуючи сказала, що має серйозний орієнтир, адже у хорі є хорист – Володимир Максимович, якому 94 роки, і вони разом у церкві вже понад 30 років.
Многая літ Вам, ЛЮБОМИРО ІВАНІВНО, славити Отця нашого Небесного. Нехай ваші молитви Господу Богу дарують Вам благодать Святого Духа на упокорення і спасіння.

(більше…)

Російська Церква в Україні в черговий раз вишукано обманула своїх вірян, як вправно робила це протягом тридцяти трьох років. Неканонічні, неблагодатні. Кидали на Українську Церкву бруд і сподівалися, що щось таки причепиться. Але до святих сторонній бруд не пристає. Нашу святу Церкву Господь приєднав до святих канонічних Церков світового православ’я, бо вона була канонічною і благодатною і тому ввійшла в сім’ю Святих Православних Церков.

(більше…)

Ваше Високопреосвященство, Владико Данило.

Mені пригадуються Ваші слова, коли ми раділи, що Україна нам дана без жодного вистрілу, без пролиття крові, а ви з нами не були згідні, бо коли справу не здобуто жертовно то вона не має майбутнього. Ми тепер переконалися. Ми, як капелани ледве встигаємо сьогодні жертви війни віддавати землі. Разом й стикаємося з винятками. У нас є жінки воїни. Це особливо вразливе. Воно мучить, гніте дух і я вирішив поділитися з Вами болем душі.В наш час, як ніколи в історії є такі новини, що жінки не як лікарі, волонтери, чи турботливі благодійники, а зі зброєю, пішли на війну.Скажу до воїнів чоловіків. Дорогі воїни-чоловіки, захисники Батьківщини, Ви сіль землі української, Ви небесна роса, що оживляє і дає надію на життя, Ви мир нації, Ви гордість держави; дякуємо  Вам. Ви в совісті Вашій правдолюби, як і Господь Своєю Святою природою є Предвічна Правда. Ваш мужній дух правдолюба співзвучний з духом предвічного Бога. Отець Небесний не пощадив сина, а видав Його на смерть з любові до немічного грішника; Син Божий не пощадив власного життя, а віддав життя з любові до безталанних і немічних. Так Ви, дорогі воїни поклали себе жертвою за немічних. Ваш дух правдолюба жертовний за словом Неба. Більшої любові не існує на землі ніж, коли хто покладе душу свою за своїх друзів. Ви правдою, любов’ю, жертовністю сягнули найвищий щабель гідності на землі перед людьми. А якщо Ви, як християни високодуховні, і є взірцем євангельської моралі, то важимося вірити, що Ви  Богом увінчані  як мученики Божі. Ваш мужній дух правдолюба не дозволив Вам зганьбити себе перед своїм батьком, як зрадник, Ви стали прикрасою роду для живих і мертвих. (більше…)

(більше…)