Україна відродила свою Церкву, Державу. Та не всі наші первосвященики захотіли молодого, відродженого вина і сказали, що старе московське, чи римське ліпше. Лк. 5,39. Якщо б Ісус Христос узяв Старозавітних священиків до апостольського служіння, то, мабуть, вони були б перевернули мораль євангельську на старий лад. Так й у нас. Бог не довірив Українську Церкву ні римським, ні московським святим, бо ми пориваємося і будуємо одні за римським ладом, інші за стандартом московським, але не за Божим, як святі апостоли.

В 1990 році відродилася Українська Помісна Православна Церква. Стала потреба в храмах. Якщо б ми були такі толерантні як протестанти за кордоном, один храм ділили на дві конфесії, чи по черзі, чи в оренду, то на сьогоднішній день обставини були б інші, благородні. Та ми, як завжди чимсь мудріші за заповіді Божі. Ми не хочемо бачити в яких труднощах і насильстві Ісус Христос відроджує справжню Божу Церкву. А чим ми кращі? Той хто живе Богом і в Бозі, тому Господь не дозволить ганебно помилитися, той не буде пожинати плоди свого сорому, бо хто живе за заповідями Божими, там сорому не може бути, бо це заповідь Божа, а в заповіді Божій – Божа честь, якою ми користуємося, пишаємося і навіть величаємо себе. А коли ми самі собою керуємо, то й маємо власну честь і достоїнство. Маю на увазі суперечки про храми між греко-католиками і православними, і православними московськими і українськими. Греко-католики претендували навіть на храм святої Софії Київської. Чому? Бо інакше вони не можуть себе презентувати як Українська Церква, бо вони відступники й зрадники князя Володимира; вони зневажили й зрадили Матір-Церкву Київську, зрадили князів і гетьманів. Історія засвідчує, що вони завжди молилися за перемогу польського війська над українським народом – над козаками, як не возз’єднаними з папою римським. Пороз’єднували міста і села, сім’ї, родини в Галичині. Що в цьому вони зробили доброго для України? І продовжують сьогодні нести розбрат на схід України. За їхнім нерозумним прикладом почали ділитися православні українські і московські.

Люди зараз багаті і побудували по два-три храми в селі. Стоїмо перед фактом, хто буде утримувати ті храми? Люди безбожніють, а храми треба утримувати. Але за які пожертви їх утримувати, якщо храми порожні? Для кого ті набудовані храми? А ще більше; у чиїй Церкві Господь Бог буде являти Свою присутність серед народу? Не обманюймося, що Господь піде вдовольняти всі наші примхи.