Ви нікому не дозволили забрати у Вас честь і достоїнство справжнього чоловіка. Ви на себе ніколи не оглядалися, а завжди своїм мовчазним працелюбством тримали тягар нації і навантаження держави на своїй спині, а коли стала потреба Ви не вагалися взяти зброю в руки і добровільно піти захищати Батьківщину. Будучи опорою держави Ви на свої плечі прийняли й тягар війни, Ви свідомо обрекли себе за Батьківщину на смерть. Ні ангели ні Господь не може соромитися такими відданими правдолюбами.

В Старому Завіті всіх військово здатних чоловіків Господь зобов’язував в подяку Богу дарувати п’ять сиклів сріблом за даровану воїну чоловічу спритність, мужність, військову здатність. Це порівняно мала одиниця, вона тільки для того, щоб воїнові нагадати святий обов’язок, дякувати Богу за дари сили, мужності спритності, виносливості, тобто приходити до храму до Бога і приносити Богу подяку за отримані дари, щоб мати чесне лице у вічності.

Такими правдолюбами виявилися і жінки. Вони, в немічній природі жінки-матері найшли мужність взяти в руки зброю і піти на війну. Мужні жінки, честь Вам і хвала від людей, а в Бозі моральним, живим і померлим, Господи подай вічну славу. Слабка стать, турботлива господиня і ніжна мати з любові до своїх дітей, не сумніваємося, що й з любові до свого народу взялася за зброю і у невартісних чоловіків забрала честь стратега, мужнього воїна. Псевдочоловік через хитрування втратив навіть достоїнство глави роду. Апостол зауважує, що Господь створив жінку для чоловіка. 1 Кор.11,9. А тут жінка стала над чоловіка. Однак тут жінка не мистецтвом жіночої краси звабила полководця, як Юдита, і осоромила військо. В Україні жінка зі зброєю засоромила вдаваних, статечних політиків, мужів державного мислення, кабінетних чоловіків, псевдостратегів. Кабінетники посадами своїми лякають людей на вулиці. Господь на зорі людства забрав у Адама, мужнього стратега, ласкаве материнство. Воно було наче навантаження потужній особистості стратега. Господь в Богородиці явив взірець жінки і ідеал матері. А Сам Господь посилає у світ Спасителя в Особі статечній чоловічій. Спаситель не дав прикладу зради, не утікав, не ховався від смерті. Ваше високопреосвященство, прошу Вас, бо у Вас це виходить, прикрасьте мої міркування, біль моєї душі фактами Святого Письма.

Святе Письмо в книзі суддів зауважує, що коли жінка піде на війну то честь стратега-переможця  від чоловіків відійде до жінки.   ⁶ [Девора] послала і покликала Варака, сина Авиноамового, з Кедеса Неффалимового, і сказала йому: повеліває [тобі] Господь Бог Ізраїлів: піди, піднімися на гору Фавор і візьми з собою десять тисяч чоловік із синів Неффалимових і синів Завулонових; ⁷ а Я приведу до тебе, до потоку Киссону, Сисару, воєначальника Іавинового, і колісниці його і багатолюдне [військо] його, і віддам його в руки твої. ⁸ Варак сказав їй: якщо ти підеш зі мною, піду; а якщо не підеш зі мною, не піду; [тому що я не знаю дня, в який пошле Господь ангела зі мною]. ⁹ Вона сказала [йому]: піти піду з тобою;.Суд.4,6. Пророчиця Дєвора покликує стратега Варака на війну проти мадіамитян. Стратег Варак захитався і запросив на війну Дєвору, як пророчицю, як молільника, як носія Духа Божого. Варак, як полководець зі зброєю пішов з воїнами вперед, а Дєвора пішла не зі зброєю тільки з Духом Божим, з словом пророчим. І жінка заявила; [знай, що] не тобі вже буде слава в цьому поході, в який ти йдеш; але в руки жінки віддасть Господь Сисару. І встала Девора і пішла з Вараком у Кедес. Суд.4,9. .

На нашу війну теж пішли жінки, не пророкувати, а мужні, взяли в руки зброю, прийняли на себе честь стратега. Чи не захотіли наші жінки миловидних, самозакоханих красенів, марнославних чоловіків самолюбів, які втікають від війни вкрити ганьбою. Вона, жінка ганьбить самозакоханих чоловіків самолюбів, себелюбів, які ховаються по владних  кабінетах, а деякі навіть поза кордон. 

Святе Письмо, як завжди у всіх небезпечних ситуаціях подає руку підтримки і в цьому випадку застерігає перед вічним соромом хитрих і лукавих. За залучене в дію лукавство людину чекає сором, що легше б для них було якщо б гора впала на них і покрила їх. Ос.10,8. Лк.23,30.

 Що чекає самозакоханих красенів Святе Письмо устами багатостраждального Іова відкриває. Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.  ³ згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! ⁴ День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло! ⁵ Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! ⁶ Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! ⁷ О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! ⁸ Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана! ⁹ Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці ¹⁰ за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! ¹¹ Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? ¹² Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми? Іов.2,1-12. Ніхто не буде винуватий в чиїсь загибелі. Кожний сам себе погубить. Кожному дано досить розуму, щоб здобути Небо.

Всі хитрі стратеги мріють блаженствувати. Нажаль блаженство треба достойно заслужити. За дармо даються тільки плач і скрегіт зубів. ³⁰  тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас, і  пагорбам: покрийте нас. Лк. 23,30.

Отець Іван, нам обмеженим безмежно дивно, як Господь все побачив і помістив для нас у  Святому Письмі. Нажаль ми не хочемо Святим Письмом цікавитися, тому стягаємо на себе гнів Божий, війну, пандемію і стихійні лиха.