В Святому Письмі Господь через пророків показує як над нами, над нашим родом чи державою чуває провидіння Боже. Пророк Осія дуже яскраво відкриває Господню працю над нами. Коли ми читаємо Святе Письмо і слово Боже звернене до держави Ізраїль, чи до Юдейської держави, Господь викриває, що провидіння Боже, так невидимо опікується всіма нами, нашою родиною, народом і державою. В слові Господньому засуджено чи схвалено вчинки народу чи правителів. Про невидиму дію Божу Духом Святим сказано простою людською мовою. На місце народу юдейського чи ізраїльського можемо промовляти наш народ, нашу владу, наших правителів, на нас самих і маємо результат чого нам сподіватися, а чого в нас ніколи не буде. Господь устами пророка Осії нагадує всякому народові що народ, володіючи волею, маючи право вибору зловживає своїм правом і відкидає Бога, Який ними керував. Нажаль народ обрав собі царя без Бога, щоб бути як усі безбожні люди, щоб цар судив їх і захищав.
Доки Господь насильно керував царями народу Божого і поза їхнім проханням посилав царів народу, царство було успішним; але коли народу ведеться добре десь береться надлишкова мудрість безпечність, надужиток дозволеним тоді починається зло. Є така наша неміч, що ми Бога просимо, Богу складаємо обітниці і їх виконуємо чи не виконуємо, а Господь з Своєї ласки необхідне подає і ми отримуємо бажане, та нашу угоду з Богом ми нашим синам не передаємо, а сини нічим не зобов’язані вважають, що це нізащо їм належить і коли Бог не дає тоді хулять і зневажають Бога і тоді все стає викривленим.
Біда наша в тому, що Господь милосердний і чи ми Бога просимо чи не просимо а воно є. Так наприклад; день і ніч ми бачимо вчасно наступають, а ми повинні б сказати схвально, що вони Богу ретельно служать. Зима і літо волю Божу дбайливо виконують, земля покірно плоди приносить і нас годує. Сонце Боже наше тіло наповнює силою творчою. Все Богом створене наповнює нас активним життям… Та про що нам Бога просити? Коли ми отак з ласки Божої ситні то чому нам Бога не зневажати? Отак як сонце все Богом створене наповнює життєдайною енергією, так Господь, Джерело Життя духовного наповнює всяке створіння духом, життям духовним. Хіба не Бог дав розум лікарям і вони нас лікують, не Бог дав розум науковцям і вони все дослідують, наприклад; всесвіт, космос, глибини океану, організм людини, тварини… Вони, а за ними і ми запитуємо навіщо нам Бога…, коли ми самі такі мудрі, природа все таким прекрасним створила. Ми свідомо не хочемо чути, що Господь отаких надміру мудрих потопом знищив, розпустолюбів вогнем спалив. Ми пересичені заявляємо що потоп не гнів Божий, це неправда, це якось випадково сталося. У премудрого Сотворителя випадковостей не буває. Все йде згідно предвічних Божих задумів. Ми визнаємо, що вогонь наївних обпалить, вода безпечних погубить. Ми мусимо визнати, що якийсь необ’ємний Розум все створив, унормував, тобто, поставив межу і воно покірно Богу служить. А ми на наш сором, ні батьками, ні вчителями не виховані в Бозі, а пересичені й зухвалі, тільки бездільно гуляємо і все заперечуємо, зі всього насміхаємося.
Хто в Бозі вихований той, невідступно вірно Богу служив, мораль і віру в Бога з покоління в покоління дбайливо передавав. Такий для нас залишив приклад патріарх Авраам. Авраам вступив в угоду з Богом; і як день і ніч, літо зима невідступно волю Божу творять так нащадки Авраама вірно угоду з Богом з роду в рід передавали, не без втручання провидіння Божого у винятковій потребі. Щоб не погасла довіра до Бога у роду Авраама обітницю чи угоду, через тисячу років Небо підтверджує в особі царя Давида і через дві тисячі років Христос похвалює носіїв і виконавців угоди з Богом. Авраам бажав бачити Мій день і побачив і зрадів. Ів. 8,56.
Стихії планети волю Сотворителя ретельно виконують. Та чомусь страждає розумне, з ласки Божої свобідне Боже створіння, — людина і про своє призначення не дбає . Святе Письмо в міру нам доступну проливає світло на провидіння Боже над людиною. Дає відповіді на наше споконвічне запитання чому ми страждаємо? Ми мріяли мати так, а воно сталося отак. Чому? Чому? Чому?
Ото тому.4зібралися усі старійшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму, 5 і сказали йому: ось, ти постарів, а сини твої не ходять путями твоїми; отже, постав над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів. 6 І не сподобалося слово це Самуїлу, коли вони сказали: дай нам царя, щоб він судив нас. І молився Самуїл Господу. 7 І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; бо не тебе вони відкинули, але відкинули Мене, щоб Я не царював над ними; 8 як вони чинили з того дня, в який Я вивів їх з Єгипту, і до сьогодні, залишали Мене і служили іншим богам, так чинять вони з тобою; 9 отже, послухай голосу їх; тільки представ їм і оголоси їм права царя, який буде царювати над ними. 10 І переказав Самуїл усі слова Господа народу, який просив у нього царя, 11 і сказав: ось які будуть права царя, який буде царювати над вами: синів ваших він візьме і приставить їх до колісниць своїх і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його; 12 і поставить їх у себе тисячоначальниками і п’ятдесятниками, і щоб вони обробляли поля його, і жали хліб його, і робили йому військову зброю і колісничне приладдя його; 13 і дочок ваших візьме, щоб вони робили масті, Єсф.2,12. варили страву і пекли хліби; 14 і поля ваші і виноградники й оливкові сади ваші кращі візьме, і віддасть слугам своїм; 3 цар.21,14. 15 і від посівів ваших і з виноградних садів ваших візьме десяту частину і віддасть євнухам своїм і слугам своїм; 16 і рабів ваших і рабинь ваших, і юнаків ваших кращих, і ослів ваших візьме й використає на свої справи; 17 від дрібної худоби вашої візьме десяту частину, і самі ви будете йому рабами; 18 і застогнете тоді від царя вашого, якого ви обрали собі; і не буде Господь відповідати вам тоді. 1 Цар. 23,6-12. 19 Але народ не погодився послухати голосу Самуїла, і сказав: ні, нехай цар буде над нами, 20 і ми будемо як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходити перед нами, і вести війни наші. 21 І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господу. 22 І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу їх і постав їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: підіть кожен у своє місто.1 Цар.8,4-22.
Ми дуже любимо коли нам пророки священики служать за дармо, коли нас дуже поважають, нізащо хвалять, коли ми сваволимо… ми так любимо як любив злий дух почесті у небесній славі, що хотів стати на місце Бога, свого Сотворителя. Іс.гл.14. Чимало є між нами, що хотіли б сісти на місце Бога. Та природа святої правди не така
18 і сказав Господь Бог Ізраїлів синам Ізраїлевим: Я вивів Ізраїля з Єгипту і визволив вас від руки єгиптян і від руки всіх царств, що гнітили вас. 19 А ви тепер відкинули Бога вашого, Який спасає вас від усіх бід ваших і скорбот ваших, і сказали Йому: «царя постав над нами». 1 Цар.10,18.
6 Тоді Самуїл сказав народу: [свідок] Господь, Який поставив Мойсея й Аарона і Який вивів батьків ваших із землі Єгипетської. . 8 Коли у Єгипті батьки ваші воззвали до Господа, то Господь послав Мойсея й Аарона, і вони вивели батьків ваших з Єгипту й оселили їх на місці цім. 9 Але вони забули Господа Бога свого, і Він віддав їх у руки Сисари, воєначальника асорського, і в руки филистимлян і в руки царя Моавитського, які воювали проти них. 10 Але коли вони воззвали до Господа і сказали: «згрішили ми, бо залишили Господа і стали служити Ваалу і Астарті, тепер визволи нас від руки ворогів наших, і ми будемо служити Тобі», 11 тоді Господь послав Ієроваала, і Варака, й Ієффая, і Самуїла, і визволив вас від руки ворогів ваших.
Ви сказали мені: «ні, нехай цар царює над нами», тоді коли Господь Бог ваш — Цар ваш. 13 Отже, ви обрали, якого ви вимагали: ось… 14 Якщо будете боятися Господа і служити Йому і слухати голосу Його, і не будете противитися повелінням Господа, і будете і ви і цар ваш, який царює над вами, ходити вслід Господа, Бога вашого, [то рука Господа не буде проти вас]; 15 а якщо не будете слухати голосу Господа і будете противитися повелінням Господа, то рука Господа буде проти вас, як була проти батьків ваших. 1 Цар,12,14.
Отак і ми завжди щось задармо і багато і щось дуже великого хочемо. А Богу найменшого служіння принести не волимо. Народ просив царя і погодився платити податки на царя. А десь через сто двадцять років, цей народ відмовився від того царя, якого Бог для них помазав, бо стали жадібними і не захотіли платити данину на царські потреби. Через те сталося розділення народу. 16 І побачили всі ізраїльтяни, що цар не послухав їх. І відповів народ цареві і сказав: яка нам частина в Давиді? немає нам частки в сині Ієссеєвому; по наметах своїх, Ізраїль! тепер знай свій дім, Давиде! І розійшовся… 3 цар.12,16.
Жадібність приносить такі руїни суспільні і матеріальні і духовні. Отак і ми безвідповідально, користолюбно своє життя будуємо, а на Бога нарікаємо. Через зарозумілість царство народу Божого розділилося на два царства; царство ізраїльське і царство юдейське. (Так ми у Чернівцях без причини через жадібність розділили єпархію). Юдейське царство погодилося коритися тому цареві якого Бог пошле і помаже на царство. Помазання царя первосвящеником давало цареві невидимо розум, щоб керувати народом Божим в імені Божому. Наші правителі самі собою дуже мудрі і їх помазувати не треба.
Царство ж ізраїльське відмовилося від царя Богом обраного і первосвящеником помазаного, а обрали собі царя за своїми прихотями. 3 Цар.12,2. 20 Коли почули всі ізраїльтяни, що Ієровоам повернувся [з Єгипту], то послали і прикликали його на зібрання, і поставили його царем над усіма ізраїльтянами. За домом Давидовим не залишилося нікого, крім коліна Іудиного [і Веніамінового]. 3 цар.12,20.
Їхній цар, щоб не пустити народ до храму, до Єрусалиму, до Бога Живого в царство Юди поставив два божища в подобі вола в Вефілі і в Дані. 3 Цар.12,9-29. Народ який вірив у Бога Живого втікав до царства юдейського, до Бога Живого. Царі ізраїльські будували стіну на межі царства, щоб не допустити втечу народу з царства ізраїльського. В Юдеї і Єрусалимі були царі і добрі і не добрі, але народ всіх поважав, платив данину і хвалив Бога. В царстві ізраїльському було протилежно. Царі крім божищ тельців заводили культи інших божищ; ваала, астарти, богів розпусти. 4 Цар.17, 1-18. Ізраїльські царі одні одних вбивали. Запанувала зарозумілість народу, що відкинув Бога Живого. Приходить на царство дух помсти за жадібність на данину царському двору, яку прадіди перед Богом обіцяли і не дали. Збирача данини вбили. 3 Цар.12,2. Що Господь кращого міг зробити цьому народові? Цей народ як і ми ніколи нічим не задоволений. Президентів обираємо без Бога, не християнських, людей які не вірять в Бога і не бояться Бога, а обираємо ворога народу, зрадника нації безбожника, самохвала, мільйонолюба, а на Бога нарікаємо, Бога звинувачуємо у наших кривдах.
Такі грубі, безвідповідальні поступки народу відносно Бога змусили Бога нагадати їм непорядність їхню і їхніх батьків. Господь водночас застерігає від подібних помилок майбутні покоління всього людства Господь до народу ізраїльського посилає пророків Іллю, Єлисея, Осію і пророка чоловіка Божого 3 Цар.13,1. Але народ не бачив не чув і не потребував Бога. Господь закликає, попереджує карає, щоб змусити народ схаменутися, але зусилля були марними. Господь дав людині свободу вибору і ніколи свободи людині не насилує. Господь спонукає прохає людину, щоб у вічності людина не засудила Бога, що Господь її створив і про її спасіння не турбувався.
Отака була відповідь народу на зусилля Божі народ схаменути. У скорботі своїй вони з раннього ранку будуть шукати Мене і говорити: «ходімо і повернемося до Господа! бо Він уразив — і Він зцілить нас, поразив — і перев’яже наші рани; 2 оживить нас через два дні, на третій день підніме нас, і ми будемо жити перед лицем Його. 3 Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря — явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю». 4 Що зроблю тобі, Єфреме? що зроблю тобі, Іудо? благочестя ваше, як ранковий туман і як роса, яка швидко зникає. 5 Тому Я уражав через пророків і бив їх словами вуст Моїх, і суд Мій, як світло, що сходить. 6 Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення. 7 Вони ж, подібно до Адама, порушили завіт… Осії. 6, 2.
Народ робив якісь спроби призвати Господа, але пророк Осія каже, що наскільки слабкі як мряка ранкова, яка зникає з появою сонця. Ото 8 Галаад — місто нечестивців, заплямоване кров’ю. 9 Як розбійники підстерігають людину, так збіговисько священиків убиває на шляху в Сихем і робить мерзоти. 10 У домі Ізраїля Я бачу жахливе; там блудодіяння в Єфрема, осквернився Ізраїль. Осії. 6, 8.
Господь через пророка Сам від Себе каже. Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і злодійство Самарії: бо вони чинять неправдиво; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях. 2 Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні… 3 Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів. 4 Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем,… 5 «День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином…. 7 Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене. 8попри все те, вони не навернулися до Господа Бога свого і не знайшли Його… 13 Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Мене. замишляли лихе проти Мене. 16 Вони наверталися, але не до Всевишнього, упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними… Осії. 7,2-16.
Все пророцтво Осії посвячене докорам народу розбещеного. Цей народ виявився нездатним полікуватися, тому Господь був змушений видалити такий народ з землі святої. Чи не є це прообразом того, що Господь нас лікує і хто почує голос Божий, прийме покарання Боже, виправить життя своє, свій брудний досвід використає, як приклад і настановить своїх нащадків на богоугодне життя той залишиться в святій землі. Хто не почує, не прийме Божого застереження того Господь буде змушений видали з землі святої в духовний загробний світ, чи в іншу землю до злочинного народу, щоб не був поганим прикладом для майбутніх поколінь.
2 До Мене будуть волати: «Боже мій! ми пізнали Тебе… А 4 Поставляли царів самі, без Мене; ставили князів, але без Мого відома; зі срібла свого і золота свого зробили для себе ідолів: звідти загибель. 5 Залишив тебе телець твій, Господь каже, що ви Мене, Бога вашого відкинули і захотіли царя в особі тельця. Та чомусь телець-віл не врятував вас. Нехай вас спасе ваш цар. Бога відкинули, а ходили молитися до ідола в подобі вола. Нехай віл спасе вас. Та тепер сам віл на шматки перетвориться. Віл був земля обгорнута золотою бляхою. Хто залишить золото дармове. 7 Оскільки вони сіяли вітер, то і пожнуть бурю… 9 Вони пішли до Ассура, як дикий осел. Як нерозумна тварина ведена на мотузці. Єфрем бажав подарунками здобути прихильність до себе царів ассирійського і єгипетського та не здобув 13 У жертвоприношеннях Мені вони приносять м’ясо і самі їдять його; 14 Забув Ізраїль Творця свого й улаштував капища… Осії 8, 2.4.5.9.14.
Народ Божий постраждав через недбальство своє, байдужість до батьківських обітниць. Народ керувався сваволею. Сьогодні хочу отак бо мені вигідно так, а завтра мої діти захочуть так бо їм буде вигідно так. Отак дорогі християни ми вміємо робити. Батько служить Москві бо їм там гарно платили, а син служить іншому неприятелю бо йому там платять. Така невизначеність будує смерть всьому роду. Господь наказує все здобуте в Бозі досвідом передай синові, навчи сина шанувати Бога, виконувати твої обітниці, угоди з Богом як робив це рід Авраама.
Ми робимо так як робили це розпусники, розпинателі. Ісус Христос вчив моралі небесної, чистоти святої, Божої правди, тобто, не красти, не обманювати, не блудодіяти. А як не красти? як не обманювати? А за що гуляти і розважатися. Це гнітило совість всіх злодіїв, розпусників, лукавих обманщиків в час земного життя Ісуса Христа. Тому всі злодії розпусники, чаклуни, тобто, всі служителі злого духа приєдналися до ворогів Христових і розіп’яли. Та Христос сказав. Я хотів вас зібрати як збирає птиця своїх пташенят під крила, та ви не захотіли. Ото залишається вам ваш дім порожнім. Це сказано один раз та до всіх.
