Дорогі читачі нашого сайту, Господь Бог через пророка Ісаю та інших пророків відкриває народу Божому, яка доля спіткає їх за зневагу і за зраду Господа Бога, тобто, чому Бог допускав на народ вбивчу війну. Люди молили Бога про ситність урожаю, про стада худоби, про житло та одяг, а коли Господь милосердився і давав ситність, тоді невдячний народ ставав злим і свідомо, свавільно, зневажав і відступав від Бога. Пророк Ісая дорікає народу за зраду. Отака порожність душі сьогодні у нас людей, як сімсот років до приходу Ісуса Христа була у народу Божого в час пророка Ісаї. Сьогодні ми дві тисячі років після приходу Ісуса Христа не стали богоугодними; але так само відступаємо і зневажаємо Бога. Через отакі непотрібні цікавинки, як мода, одяг, аромати, намиста, золото, розніжена хода і поведінка. Все це противне Богу, бо воно веде до розпусти, і ще гірше, забирає в нас дорогоцінний час, який ми повинні використати на вдосконалення в чеснотах. Ми повинні чесноти Божі набути у власність у свою природу, тобто, володіти чеснотами природно як своїми. Христос до Апостолів каже, що ви други Мої, Ів.15,15. тобто, другий я. Апостоли так робили, так думали, так наставляли народ як Сам Христос. А як ми будуємо життя? Пророк Ісая відкриває.

(більше…)

В Києві хотів семінарист УПЦ МП влити зеленку до чаші зі Святими Дарами, завадити Богослужінню Православної Церкви України, яке звершував митрополит Епіфаній в Свято-Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Оце таких священнослужителів Росія готує Україні. По всій Україні є розмови, що багато священнослужителів були працівниками апарату кдб чи якихось політичних сил, які служили радянській атеїстичній владі під псевдонімами. Оце живий факт доведеної правди. Отакої природи усі ті, хто нині боїться зрадити Москву. Вони в Бога не вірять, вони служать владі, а український народ є фінансова база, ситний сховок для служби агресору. Український народ вони тільки обдирають і використовують. Спробі майбутнього московського священника, безбожного молодика вчасно завадили і передали чоловіка правоохоронцям.

(більше…)

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Христос ся рождає!
«Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я не достойний понести взуття Його; Він буде вас хрестити Духом Святим і вогнем» (Мт. 3:11). Мк.1,7.
Свята Церква сьогодні до нашої побожної уваги подає нам таїну, в якій відкриває велич Особистості Ісуса Христа. Незбагненна, Предвічна, Безмежна, Найсвятіша, Неосяжна Таїна в Пресвятій Тройці. Друга особа Пресвятої Тройці, Син Божий благоволив зійти до Свого створіння, тобто до людини і прийняти подобу людини. В Собі Син Божий благоволив освятити нашу людську природу, приготувати її до вічного єднання з Господом Богом, з найсвятішою Божественною природою. Вчителі Церкви навчають, що прийняття Сином Божим людської природи, – це спорідненість людини з Богом. Через втілення Сина Божого стало доступне людській природі єднання з Найсвятішим Богом. Якщо людина вірна Богу, перебуває в святості, в єдності з Ісусом Христом, то через святу людську природу в Особі Ісуса Христа людина побачить Велич Слави Божої. Через Людську природу Ісуса Христа, людина набуває здатність побачити глибини Божественної Величі Отця Небесного. Христос про це каже, що ніхто не знає Отця, тільки Син; і Сина ніхто не знає, тільки Отець, і той, кому благоволить Син відкрити. Мт.11,27. Отже, цю Неосяжну Велич сьогодні представляє Церкві посланник Неба Іван Хреститель, який прийшов готувати людей до прийняття настанов Месії, готувати людство до єдності з Богом. Іван Хреститель представив людству, що Месія це Син Божий, найвища Небесна Велич, Святість, якій найдостойніший з пророків не достойний, не важиться зав’язати ремінь взуття Його. Оцю Велич благоволив Бог Отець послати до нас, немічних, зваблених гріхом, щоб нас з упалого стану піднести до Небесної Величі, до святості Самого Бога.

(більше…)

Дорогі читачі нашого сайту, Господь дав нам Батьківщину у легкий спосіб в 1991 р.,та ми не цінували. А зараз платимо велику жертву від українського народу, щоб мати українську державу і свою Церкву.В історії було так.


(більше…)

Молимося за загиблих під час голоду українців. Нехай Господь Бог прийме їх, невинних, у Царство Небесне. Поминальну літію за жертвами голодомору 1932-1933р., який вчинили московити, відслужили у соборному храмі прп.Параскеви.
А в недільній школі соборного храму відбувся урок пам’яті -“Хліб на столі – мир на землі”.
Діти дізнавалися, якими зусиллями дістається хліб – з поля й до столу, і як росіяни забирали зерно в українціві решту їжі. Трагічні історичні факти,дослідження,діалоги, спогади про голодні репресії, таким був сьогоднішній урок в недільній школі.
Голодомор – рана на тілі України. Трагічна. Українці тепер мають жити так побожно, щоб такого ніколи не повторилось. Учні вшанували хвилиною мовчання жертв Голодомору.

Дорогі отці, дорогі парафіяни зараз злий дух грається нами, бо знайшов нагоду і можливість одних прямо загнати до пекла, інших бодай обваляти в гріхи. Оце злий дух навчив нас посміятися самих над собою. Надумали створити сім’ю, шукаємо собі наречену чи жениха. Починаємо жити подружнім співжиттям, народжуємо чи вбиваємо дітей… Самі собі перевернули життя. Ні шлюбу, ні вінка за дівство, ні благословення батьків, ні молитви, ні благословення Церкви, тобто Бога; а в результаті ні з Богом ні з людьми… а потім запитуємо чому діти не хороші, не слухняні, не поважають батьків… чому суспільство своєрідне, чому війна і сини таких батьків гинуть, втрачають людську повноцінність? Такі діти не мають ні батьків, ні Бога. Ми таке хочемо зробити ще й з Церквою і з Різдвом Христовим. Коли руйнувати сім’ю, чинити розпусту чи ще які злочини, то ми не запитуємо ні священника, ні Церкви, ані Бога не боїмося. А коли треба відстояти честь Христову в святі чи в канонах, то ми безпорадні, а ще більше безсильні, бо ми ні поклін не хочемо зробити, ні відмовитися від задоволення тілесного, від буйства і розваги вуличних. А найтяжче для нас піти в монастир і прожити життя боговгодне. Якби розлучені чи овдовілі пішли в монастир жити, то довели б любов до Бога і навчили б своїх дітей і суспільство любові й поваги до Бога.

(більше…)

Час року у собі не точний. Як для нас, які любимо округлені дати, рік має певні відхилення, бо Господь створив космос для Себе, а не для нас впалих, які любимо все робити правді наперекір, навмисно. Таку нашу правду і мораль засуджено в Святому Письмі. Господь сказав, що люби Бога над усе… це означає, що все що ми будемо робити треба, як цар Давид про все Бога запитувати і за все Богу дякувати. 2 Цар.5,19. Але ми, люди, й не думали заповідь любові до Бога виконувати. Втор.6,5. Господь подає оту саму заповідь любові в роздробленій формі, в десяти заповідях. Вих.20,14. Та ми й в такій формі не приймаємо, мабуть через те що ми дуже самі в собі мудрі?

(більше…)

Ісус Христос, коли завершував місію Своєї проповіді, то підсумовував слово сказане про мораль небесну. Йдучи дорогою до Єрусалиму, побачив зелену смоківницю і підійшов до неї, сподіваючись, що найде на ній плоди, але не найшов. Тоді Христос прокляв смоківницю. Нехай на тобі довіку не буде плодів. І смоківниця в той же час всохла. Мт.21,20. Через смоківницю Господь показав, що гарно ситно забезпечена всякими земними благами Старозавітна Церква не приносить плодів для Царства Небесного. (Все це відноситься до кожної пересиченої людини. Людина живе для себе, а не для Бога) Церква, яка не приносила плодів, мусіла засохнути, що й сталося. Наша Церква стала на своє місце, яке мала до поневолення російською Церквою. Господи, допоможи, щоб наша Українська Церква приносила плоди для Царства Небесного. Апостол Павло застерігає, що хто думає, що він твердо стоїть хай стережеться, щоб не впав. 1 Кор.10,12. Так як упала Старозавітна Церква, прообразом якої була засохла смоківниця, так впала Церква московського підпорядкування в Україні. Як Христос все вишукано попередив, застеріг. В час миру і благополуччя Церква повинна бурно проповідувати, насівати і утверджувати слово Боже, а в час лихоліття і переслідування Церква приносить рясні чи бодай якісь плоди.

(більше…)

Господь не допустить, щоб тому, хто заслужив – добре чи недобре, не було винагороджено. В часи російських совєтів атеїсти воювали проти Бога і проти Його Церкви. Закривали храми, віруючих переслідували, а потім, здається, збожеволіли, бо при здоровому глузді люди таке не будуть робити: храми ламали, руйнували. Духовенство і єпископів висвячувати не дозволяли, а тих, що керували Церквою, ув’язнювали. Апостол Юда каже, що так роблять двічі померлі люди, якими зло крутить як вітер осінній оголеними безплідними деревами. Юд.гл.1.
В Україні росіяни дозволили мати лиш тринадцять чи шістнадцять архієреїв на всю Українську Церкву. А зараз лиш у московській псевдоукраїнській Церкві близько ста архієреїв, в ПЦУ в межах п’ятдесяти п’яти і ще достатнє число бродячих єпископів в Україні. Бо якщо б ми були люди мудрі, то ми поставляли б єпископів при потребі завжди, весь час. Але в час російського атеїзму потреби було дуже мало. А так, як сьогодні є, то надто багато архієреїв. Пародія історії. Тоді було замало, а сьогодні забагато, а коли ми будемо мудрі?

(більше…)

В Святому Письмі Господь через пророків показує як над нами, над нашим родом чи державою чуває провидіння Боже. Пророк Осія дуже яскраво відкриває Господню працю над нами. Коли ми читаємо Святе Письмо і слово Боже звернене до держави Ізраїль, чи до Юдейської держави, Господь викриває, що провидіння Боже, так невидимо опікується всіма нами, нашою родиною, народом і державою. В слові Господньому засуджено чи схвалено вчинки народу чи правителів. Про невидиму дію Божу Духом Святим сказано простою людською мовою. На місце народу юдейського чи ізраїльського можемо промовляти наш народ, нашу владу, наших правителів, на нас самих і маємо результат чого нам сподіватися, а чого в нас ніколи не буде. Господь устами пророка Осії нагадує всякому народові що народ, володіючи волею, маючи право вибору зловживає своїм правом і відкидає Бога, Який ними керував. Нажаль народ обрав собі царя без Бога, щоб бути як усі безбожні люди, щоб цар судив їх і захищав.
Доки Господь насильно керував царями народу Божого і поза їхнім проханням посилав царів народу, царство було успішним; але коли народу ведеться добре десь береться надлишкова мудрість безпечність, надужиток дозволеним тоді починається зло. Є така наша неміч, що ми Бога просимо, Богу складаємо обітниці і їх виконуємо чи не виконуємо, а Господь з Своєї ласки необхідне подає і ми отримуємо бажане, та нашу угоду з Богом ми нашим синам не передаємо, а сини нічим не зобов’язані вважають, що це нізащо їм належить і коли Бог не дає тоді хулять і зневажають Бога і тоді все стає викривленим.

(більше…)