Свята Церква у Неділю, 30 вересня, відзначала день мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії, які постраждали за віру Христову. У 137 році, за наказом імператора Адріана Вірі, Надії та Любові відтяли голови, а їх матір Софію прирекли на душевні муки. Святій Софії вдалося виховати дітей у християнському дусі і тому їх родина не приховувала своєї віри в Ісуса Христа. Прекрасно усвідомлюючи те, чому їх ведуть до імператора, святі мучениці молилися і благали Господа, щоб Він допоміг їм пережити смертельні муки.
У Чернівцях побудований храм на честь мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії по вул. Білоруській. Богослужіння у цьому храмі звершуються у нижній церкві. У верхній, основній, ще тривають оздоблювальні роботи. Ця парафія є молодою, адже храм почали побудувати 15 років тому. Настоятель, отець Любомир, разом з жертводавцями вже доклали багато зусиль у спрапву будівництва омріяного храму. А цього дня ще й відболося освячення додаткової ділянки біляхраму, що дозволить розширити подвір’я і ще кращи облаштувати територію.
Богослужіння у храмі звершив митрополит Чернівецький і Буковинський Данило у співслужінні численного священства, яке прибуло на храмовий день. Архієрей у своїй проповіді багато навчав про життя мучениць і які уроки мали б винести з нього православні християни для себе. Митрополит Данило:
“З мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, ми повинні брати приклад виховання дітей, самих себе, щоб завжди залишатися вірними Господу Богу. Коли нас може Дух Святий використати Богові на славу? Тоді, коли ми не дозволимо собі зрадити Господа Бога. Що з нами вже вдіять ті, хто противиться Госопду Богу, те й буде вчинене, але ми не поступимося, бо не можемо сказати неправди Господу Богу або відректися Його. Тоді Дух Святий приходить до людини, як приходив до великомучеників які йшли на муки заради імені Ісуса Христа. Дух Святий таким чином прославляв у мучениках Боже ім’я. Дух Святий прославив мучениць Віру, Надію, Любов і мати їх Софію, бо ми вчимося у них як будувати життя з Богом, а також будуємо на їх честь храми і прославляємо у них Отця Небесного. І це ще одна суть – створення людини у Бозі, з Богом і для Бога. Ті, що живуть для себе, залишаються поза славою Бога, і ще гірше – будуть мати муки вічні. Чому? Тому що вони були створені Богом, але вирішили жити для себе і тому залишаться поза дією блаженства, бо у них присутнє зло. Але покаяння видаляє злоу людській природі. Людина ненавидить себе за вчинене зло. Її гнів на саму себе і є тим початком очищення, намаганням жити з правдою. Адам прийняв зло у свою природу. Христос прийшов, щоб стати спасителем людської природи. Він приніс покаяння Отцеві за людей. І все заради того, щоб правда перемагала, бо така природа вічності.
Ми не мусимо всі ставати мученикамми. Ми повинні щодня визнавати свої помилки і просити Бога, аби Він допоміг нам перебувати у правді. Це важко зробити на сьогоднішній день. Бо таке наша теперішнє життя, що чинимо часто неправдиві учинки. Тому важливо правду шукати і протягом життя нести цей подвиг утримання правди у собі. Нехай Господь за молитвами святих мучениць дарує нам терпіння, мудрість на подвиг, щоб ми не втратили віру в Господа Бога і надихалися мужністю, бо якщо ми не є мучениками,то ми є ними у своєму подвигу”.
Біля храму мучениць Віри Надії, Любові і мати їх Софії відбулися водосвяття та хресний хід довкола храму. Архієрей окропив водою нову ділянку парафії. Опісля віряни приступили до мирування святим єлеєм.
