Завіса-церква роздерлася надвоє, зверху до низу – на українську і московську Церкви в Україні. Та, на жаль, наші сотники, видячи дух помісної Церкви, її місце у Вселенському Православ’ї, не дозволяють собі визнати: воістину ця Церква Божа.

Також є і Церкви, які дивляться здалеку на те, як гине безборонний народ. Вони прийняли Духа Божого, та не співдіють з Духом Святим. Все тому, що вони ходять в Дусі Божому і служать Богу, освячують усе в Бозі, а правду сказати не здатні.

Сонце померкло, земля затряслася, святі прадіди: кн. Володимир, княгиня Ольга, святі Антоній та Феодосій Києво-Печерські і всі святі землі Української в гробах перевернулися, бачачи яку зраду витворюють їх нащадки, що роблять їхні правнуки в сані єпископів і священиків, які зрадили ап. Андрія Першозваного, князя Володимира і всіх святих, своїх прадідів та обманюють свій довірливий народ. Апостол Андрій хрестив майбутніх киян, Володимир хрестив Київ, а Московії ще чотириста років не існувало, але вона нині стала якимсь дивом матір’ю Української Церкви – перестрибнула навіть апостола Андрія.

Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські багато разів збирали раду на Українську відроджену Церкву, щоб убити її; і зв’язували її, відводили і видавали правителям на розп’яття.

Чи наші промосковські юди схаменуться будь-коли, бо Юда, що зрадив Ісуса Христа, побачивши, що Христос засуджений, розкаявся, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, і визнав: згрішив я, зрадивши кров невинну. 

Якби то вони не вбили всього живого у своїй душі, не заважали б Українському народові будувати для своїх і їхніх дітей Батьківщину. Якщо священик боїться зламати клятву дану при прийнятті сану, то покинь стан клірика Церкви, йди на роботу, молися і якось сім’ю прогодуєш. Не заважай своєму народові будувати майбутнє. Якщо священик думає, що він дав Москві клятву, то нехай знає, що не Москві, а на вірність Святому Православ’ю складав він свою клятву. Не розумний той, хто Москві клявся, мудрі клялися Святому Православ’ю, а тому покинути Москву не є порушенням клятви. Навіщо себе одурюєш? Якщо Господь будує Українську Церкву, не боїшся стати противником Божим? Ви, священики московські, втягнули у війну Україну і не каєтеся, а виправдовуєте себе і теж безсоромно кажете: що нам до того? Навіть Юда не впав так глибоко.