Дорогі читачі нашого сайту, шановний православний мужній український народе, співвітчизники, поважні благодійники нашої держави і Церкви, вибачте, але ми змушені Вам заявити наступне. Православна Церква Московського Патріархату в Україні уже 32 роки годує наших українців, своїх вірян, неправдою. Перевернула канони апостольські, канони семи Вселенських соборів і своїх вірян цією неправдою обманює; перевернула Святе Письмо, а цим забрала розум у наших українців – своїх вірян.
Не вистачає сили дивуватися отій спритності – їхній здатності перевертати і каноні і Святе Письмо, а ще гірше, що ні священики, ні єпископи, ні віряни не чують правди ні Євангельської, ні від Вселенського патріарха, ні Помісних Церков, ні від нашої Помісної Церкви України, ані Божої правди.
Навіть війна не в силі повернути їм розум, сором, відповідальність за кровопролиття. Що ще може бути жорстокішого, аби повернути людині нормальний, Богом дарований розум? Остання їхня брехня перейшла на особистості. Вибрехали, що очільник нашої Церкви Блаженніший митрополит Епіфаній перелякався війни і втік за кордон. А вони всі такі сміливі, бо за них молиться їхній очільник Кирило, який захлинеться кров’ю українських воїнів, мирних людей і невинних дітей.
Здається, що української невинної крові стане і на очільника і на правителів московської церкви в Україні. Ісус Христос сказав: якби вони були сліпі, то не мали би гріха, а тепер не матимуть виправдання за свій гріх.
Здається, що на них більше половини вини лежить за війну в Україні. 32 роки (з них 8 вже триває війна) переконували вони українців, що Українська Церква неканонічна, неблагодатна, а виявилося, що і канонічна, і благодатна, і перебуває в сім’ї Православних Церков. Чому українські московити не бачать цієї неправди? За ким ідуть? Ота неправда стане предметом осуду їх у загробному світі. Чергова мильна бульбашка їхньої церкви. Єпископи Московського Патріархату в Україні, наче, видали документ не поминати Кирила. Для мирян, для необізнаного духовенства – це, наче, справді якась подія. А це, як ми вже сказали, є мильна бульбашка. У ранній Церкві було так: єпископ поминав свого предстоятеля митрополита, митрополит поминав патріарха, а патріарх поминав Вселенського і усіх патріархів. Священики поминали лише свого правлячого єпископа. Отже, навіть коли на всіх парафіях в усіх їхніх єпархіях по Україні перестануть поминати Кирила, вони залишаються слугами свого велікага гаспадіна Кирила, якого зобов’язаний поминати митрополит Онуфрій.
