Заспівайте Господу, вся земле. Пс.95,1.

З ласки Божої ми живі, бо оминув нас гнів Божий в час планетарної епідемії. З нагоди Різдва Христового знову линемо до Віфлеєму на поля до стад, до печери і разом з віфлеємськими пастирями мисленно прозираємо світло небесне, Божественне, вслуховуємося в спів служителів Неба, які радіють поверненню людини до Бога, як радіє пастир поверненню заблудлого ягняти.

Свята Церква святкує Народження Спасителя світу, вшановує прихід на землю Сина Божого, засилає до Нього щирі молитви і разом з ангелами оспівує Його милість до нас. Спаситель наш Ісус Христос прийшов до нас у наш впалий світ, щоб дарувати нам спасіння, відкрити таїну нашого створення, піднести нас з падіння, вкласти в уста наші молитви, подяки і знову повернутися до Бога, як Авель, як Енох.

Наше людське падіння було вельми глибоким. Людина виявилася нездатною сама вирятуватися з падіння. Син Божий, як Сотворитель, з милосердя Свого прийняв на Себе священну місію повернення людини до Бога, до Його Царства. Якщо б місію спасіння людини виконував ангел, то підніс би людину лиш до святості ангелів, та Син Божий благоволить піднести нас до слави Божої, дати нам Подобу Божу.

Святе Письмо благовістить, що відразу після відпадіння людини почався пошук Бога, повернення людини до Бога. Каїн і Авель приносять Богу жертву. Бут. 4, 3. 4. Після смерті Авеля шанування Бога звершує син Адама Сиф. ²⁶ У Сифа народився син, і він дав йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа Бога. Бут. 4, 26. Енох з роду Сифа, зауважує Святе Письмо, ходив перед Богом і не помер, а був взятий до Неба, тобто, Господь небо не закрив перед людиною, а сама людина віддалила себе від Бога. Бут. 5, 24. Ось родовід допотопних патріархів. Адам, Сиф, Енос, Каїнан, Малелеїл, Яред, Енох, якого взяв Бог до Неба.  Мафусал, Ламех, Ной. Бут. 6, 9.

Падіння людини завершилося потопом тому, що людина впала так глибоко, що лікування виявилося вже неможливим, людина ліки не сприймала. Господь в гніві Своєму мав намір зовсім знищити людину з лиця землі. ⁵ І побачив Господь Бог, що велике розбещення людей на землі, що всі їх думки і помисли серця були злом повсякденно; ⁶ і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму. ⁷ І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, бо Я розкаявся, що створив їх. ⁸ Ной же придбав благодать перед очима Господа Бога. Бут. 6, 5-8.

Людство впало в зло, як образ Божий зганьбило себе, але; ⁸ Ной придбав благодать перед очима Господа Бога. Бут.6, 6-8. Господь мовить до Ноя;¹⁸  з тобою Я укладу завіт Мій, і ввійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою. ²² І зробив Ной усе, як повелів йому Господь Бог. Бут. 6, 17-22. ²³ Знищилися усі істоти, що були на поверхні усієї землі; від людини до худоби. Бут. 7, 23. Праведність Ноя стримала гнів Божий, влила надію, освіжила довіру до людини. Господь в особі чесновитого Ноя побачив Свій предвічний задум величним, здійсненим і не знищив людину, про що Отець Небесний при хрещенні Сина Божого заявив: Це Син мій улюблений в Ньому Моє благовоління. Мк.1,11.

І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею; ² нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, … у ваші руки віддані вони; Бут. 9, 1. Та, на жаль, людина знову вистежує зло і присвячує себе тій же смерті, тому ж злу. Гріх людини полягає у вчинках не на славу Божу, ні на вдосконалення людини в Бозі. Вражені злом нащадки Ноя знову стягають на себе і свій рід прокляття батька, Ноя. Бут. 9, 25. Сини Ханаана шукають не звеличення Богу, а собі слави. «І сказали вони: збудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по лицю всієї землі». Бут. 11, 4. Так ми входимо в кабінети, посідаємо теплі місця і будуємо собі славу. Та Господь знищує зухвалі наміри їхні і наші.

Авраам, як і Ной призивав ім’я Боже і знайшов благовоління у Бога. Міста Сигор, Адма, Севоїм, Содом і Гоморра згрішили і Господь був змушений знищити їх, як і допотопний народ. ²⁰ І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий, і гріх їх, дуже тяжкий;  ²¹ зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так. ²² І повернули мужі звідти і пішли до Содома; Авраам ще стояв перед лицем Господа. Бут.18, 22. Патріарх Авраам широко дивиться на світ і хвилюється за людство, а особливо за свого родича Лота і ось його молитва. ²³  Авраам сказав Господу: невже Ти погубиш праведного з нечестивим? Бут. 18, 22. Господь за молитвою Авраама спасає Лота. Авраам молиться Господу Богу ще й за себе. ² Владико Господи! що Ти даси мені? я залишаюся бездітним;. ³  Ти не дав мені нащадка. Бут. 15, 3. Господь обіцяє Авраамові сина. Авраам повірив Господу Богу. Бут. 28, 20. Авраам повірив Богу і років вісімдесят очікував обіцяного сина. Його дружина Сара в глибокій старості народила Ісаака. Коли син виріс до юного віку Господь благоволить, щоб Авраам приніс його Богу в жертву і Авраам не захитався, а згодився віддати сина в жертву Богу. І лиш після таких випробувань Господь називає Авраама другом Божим.

¹⁷ Тоді сказав Господь: чи утаю Я від Авраама раба Мого, що хочу вчинити! ¹⁸ Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі. Бут.18,17. ¹⁵ І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба ¹⁶ і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене, ¹⁷ то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сíм’я твоє містами ворогів своїх; ¹⁸ і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого. Бут.22,15.

Господь прийняв жертву патріарха Авраама і сповістив обітницю, що з роду Авраама дарує людству Спасителя. Обітницю Господь повторює Цареві Давидові: Я поставлю після тебе сíм’я твоє, яке народиться від стегон твоїх, і зміцню царство його. ¹³ Він побудує дім імені Моєму, і Я утверджу престіл царства його повіки. ¹⁴ Я буду йому Батьком, і він буде Мені сином. Цар.18,8-18.

Сьогодні Церква Христова урочисто святкує прихід Спасителя світу, Насіння Авраама, Нащадка Давида, Сина Діви, Сина Божого, що народився в світ. Ангели Божі оспівують, звеличують прихід Його, пастирі Віфлеємські, дари приносять, чудуються радості небесних, милуються співом ангелів Божих, освячуються світлом небесної зірки, дивуються приходу мудреців зі сходу. Чи не повинні й ми приєднатися до хорів ангелів піснями, до мудреців і пастирів дарами, сказати Господу Богу: Хто ми такі Господи, Господи, що Ти у Славі Своїй захотів нас так піднести, як сказав цар Давид: хто я, Господи мій, Господи, і що таке рід мій, що Ти мене так звеличив!   Цар.18,8-18.

Авель приніс угодну жертву Богу, бо дарував Богу те що йому було любе. Син Божий від імені роду Авраама, Давида, Діви Марії і всього людства приніс Богу в жертву, як Людина, Себе; в Своїй Особі, очистив, освятив словом істини Ів. 17, 17. нашу людську природу і Богу Отцю усиновив. Отець Небесний мовить до людської природи в особі Ісуса Христа: Це Син Мій улюблений в Ньому Моє благовоління. Мк.1,11. Христос Спаситель, Син Людський і Син Божий Мт.16,16. дає людині право називати Бога Отцем. Мт. 6, 9. Апостол Павло каже до християн. ⁶ А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: «Авва, Отче!» ⁷ Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то i спадкоємець Божий через Ісуса Христа. Гал. 4, 6-7

Сам Спаситель звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе; Ів.17,1. Спаситель усиновленим Богу Своїм учням дає право називати Бога Отцем і навчає їх молитви, Отче наш, що є на небесах, Мт. 6,9. та зауважує, щоб ми, усиновлені Богу, жили і творили діла Богові на славу. Спаситель відкриває таїну блаженства в Бозі: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. ³² Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі. Ів.13,31. Хто готовий прийняти велич Слави Божої в Бозі? Ісус Христос²⁵ Продовжуючи далі і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. ²⁶ Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. Лк.10,21.

Дорогі брати і сестри, українці, співвітчизники, чесні отці, монахи і монахині, вітаю Вас з святом Різдва Христового, а краще сказати, вітаю Вас з піднесенням до гідності усиновлення Богу, в Сині Божому, Ісусі Христі. Вшановуючи Різдво Христове, хвалімо Бога, що в патріархах Ною, Авраамі, праведниках Еноху і Авелю Господь знайшов й до нас благовоління. В їхніх заслугах і наше спасіння й усиновлення. Радіймо, бо Насіння Аврама, нащадок Давида, Син Діви, Він же й Син Божий, Христос в Собі, Сині Божому дарував нам всиновлення Богу і навчив нас називати Бога Отцем. Мт. 5, 45. Не станьмо синами блудними, Лк.15,13. а синами гідними слави Божої в Царстві Отця Небесного в Його Єдинородному Сині.

Христос Народився.

Славімо Його.

Ми ж подумки оглядаємо поля, стада, хори ангелів, їхній спів про велич милості Божої.

Таїна створення людини для нас обмежених людей і сьогодні, при наявності прогресу науки, є таємницею.

Людині даровано розум, а розум дає право людині самостійно керувати собою. Людині дано свободу волі. Та не всі ми вміємо керувати собою.

Енох в допотопному світі був еталоном, зразком святого життя, але це ніхто не хотів наслідувати, як і ми не хочемо наслідувати святе життя Ісуса Христа. Лк.15, 29. Допотопні загинули, бо виявилися не здатні народити святих для Неба, а навіщо держати їх, щоб вони наслідували муки, пекло. Іс.1,9.

Людина, яка не набула, не зберегла обличчя створіння Божого, не матиме місця у бутті Божому Лк.18,8. Ной серед незбагненних спокус не втратив обличчя створіння Божого.

Господь створив людину на Свій образ і довірив їй все, що створив, і це буде  предметом нагороди чи осуду. Чи людина буде розумно, розважно керувати Божим створінням, чи згубно? Ми ж грайливо, свавільно, безвідповідально знущаємося над створінням Божим. В степах жили мільйони травоїдних тварин. Люди їх без жодної потреби вбивали і там же покидали, поки не винищили. І ми так робимо зі всім, чого торкаємося.

Содомлян Господь знищив, щоб не мучилися в пеклі.

Авраам був духу Божого і до людей і до тварин, до землі. Сотворитель не соромиться входити у відносини з людиною правди, як Спаситель.

Бог любить своє створіння жертовно, такою жертовною людиною виявився Авраам (жертовним) до Бога. Жертовно, бо не щадив сина свого Богу. Таких поклонників шукає Собі Господь. Ів.4,23. Таких Бог знайде стільки, як зірок на небі. Бут. 32,12. А всі інші пси. Іс.56,10. Откр. 22,15.

В нахиленні Неба в Різдві Христовому, земні пастухи, мудреці зі сходу знайшли, відчули небесну насолоду. Так Давид збентежився від одного об’явлення. А ми очерствіли душею і не здатні нічого святого ні чути, ні бачити, ані відчувати.

Христос розмовляє з Богом Отцем, як людина із Сотворителем.

Своїм словом Спаситель визнає мету створення людини. Спаситель Своїм учням і всім Своїм послідовникам дає право називати Бога Отцем. Щоб ми розуміли, що ми створені Богом, щоб Бог в людині міг прославляти Себе, а якщо Бог Себе в людині прославить, то прославить людину в Собі. Це зразок блаженства в Бозі, це подоба Божа.