Господь покликав священство до служіння народу, умилостивляти Бога про помилування впалої людини. Святе Письмо священнослужителя називає сторожем і його обов’язки.
17 Сину людський! Я поставив тебе сторожем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене. 18 Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх. 19 Але якщо ти напоумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою. Єз. 3,17. Небо невтомно працює, 12 бо наша боротьба не проти крові i тiла, а проти начальства, проти влади, проти свiтоправителiв темряви вiку цього, проти духiв злоби пiднебесних. Єф.6,12.
Апостол Павло, як сторож поставлений Богом настановляє: закон призначений не для праведника, а для беззаконних i непокiрних, нечестивих i грiшникiв, неправедних i нечистих, для кривдників батька і матері, для людиновбивць, 10 для блудникiв, мужоложцiв, розбійників‚ наклепникiв, скотоложцiв, неправдомовцiв, клятвопорушникiв та для всіх, що противляться здоровому вченню, 11 за славним благовiстям блаженного Бога, яке менi довiрене.1 Тим.1,9.
Дорогі читачі нашого сайту, отак працює спокуса в нашій духовній природі. Господь, Предвічна Правда, створив нас на Образ Божий і покликав прагнути і шукати правди, бо якщо не виявиться в нас правди, як не знайшлося правди у впалих ангелів, то чи зможемо перебувати в Небі? Ми не шукаємо в заповідях Божих Божої правди, а надумуємо якусь свою упалу правду, як Адам. Господь застерігає. Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою. Екл.10,20. Це початок помилки кожної людини, кожного з нас. Але ми так хочемо як ми хочемо, та ми не відповідаємо чи це згідне з заповідями Божими, зі святою правдою; чи так Богу угодно, чи воно співзвучне з духом і волею Неба. Каїн хотів так як йому видавалося правильним і приніс Богу жертву та не прийняв у нього Бог жертву, бо вона не була щира Богу, а хитра для себе. Де вже закрадеться лукавство себелюбства, там вже Бога немає. 3 Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу, 4 і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його, 5 а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його. 6 І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє? 7 якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним. Бут.4,3-7. Оскільки у нас немає святої правди, то закрадається лукавство – «я хочу», і всі наші благі наміри лукавство псує. Внаслідок такої дії травмується наш дух. «птах небесний може перенести слово твоє», що веде за собою суд. 11 «і нині проклятий ти від землі». Проти тебе сама земля, яка через тебе проклята. 12 коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; Бут.4,12. Ми самі в особі Адама добровільно скоїли зло і самі обурюємося не на себе, а на Бога. 13 І сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести; Бут.4,13. Ми завжди слово Боже чи слово брата перебільшуємо. Як показано на Каїні подібно всі люди після злочину втрачають мир в душі і відповідно Каїн, втративши мир, а звинувачує Бога. Так само й ми після падіння, шукаючи миру для душі, звершуємо нове зло, чим поглиблюємо кризу духа. 14 ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюся, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; Бут.4,14. Людина сама вражає свій дух «невидимо» і втрачає мир в душі, а винуватий Бог, чи брат, чи сусід. Така людина здатна вважати всіх за своїх ворогів. «і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене». Бут.4,14.
Христос про це каже так: 41 Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?… 43 Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. 44 Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. 45 Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її. Лк.6,41-45. Люди, які приймають спокусу використовують Церкву, ховаються за саму Євангелію, прикривають себе словом Ісуса Христа, а домагаються свого лукавства. Спаситель сказав про лукавство ровесників. 7 Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: 8 наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; 9 але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. 10 І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! 11 Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. 12 Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? 13 Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. Мт. 15, 7-13. Це відповідь Святого Письма чому не передбачено помирають принципові люди, розвалюються організації.
Як всевідучий 65 Господь ясно бачить усі діла ваші, і викриє усіх вас; 66 і ви будете посоромлені, коли гріхи ваші відкриються перед людьми, і беззаконня стануть звинувачувати у той день. 67 Що ви зробите і як сховаєте гріхи ваші перед Богом і ангелами Його? 68 Ось, Бог — Суддя; бійтеся Його; залиште гріхи ваші і назавжди перестаньте чинити беззаконня, і Бог виведе вас і визволить від усякої скорботи. 69 Бо ось, запалюється на вас лють численного полчища, і схоплять деяких з вас і умертвлять. 3 Єзд.16,66.
Треба зауважити й таке, що ми сьогодні пожинаємо те, що наші прадіди насіяли. В роки ранньої Церкви кожний народ визначався, хто чого в Церкві прагне. До прикладу. Ділили між собою пасовища племінник Авраама Лот та Авраам. Лот не мав Божого покликання в землю ханаанську, а пішов сам за Авраамом і він не мав права вибирати навіть на той випадок, що йому Авраам поступився правом. 10 Лот звів очі свої і побачив усю околицю Йорданську, що вона, перш ніж знищив Господь Содом і Гоморру, вся до Сигора зрошувалася водою, як сад Господній, як земля Єгипетська; 11 і обрав собі Лот усю околицю Йорданську; і рушив Лот на схід. І відокремилися вони один від одного. 12 Аврам став жити в землі Ханаанській; а Лот став жити у містах околиці і розкинув намети до Содома. Бут.13,10. Зрозуміймо, що коли ми вибираємо роботу, становище, женитьбу, Церкву, то там де є корисливість нам бажана, там є гріх і майбутнього там не буде. Якщо будемо обирати, обираймо те, що не з великою корисливістю, бо там Господь буде з нами. Лот спокусився на краще. Так працює спокуса. Майно, в якому Лот бачив своє велике майбутнє, згинуло, а сам Лот спасся, якби з вогню. 1 Кор.3,15. Авраам не лукавив, не спокушався користю, а виконував покликання Боже.
Оце порядність Авраама. Авраам, захищаючи Лота здобув на війні майно, і повертає майно його власникові. 23 навіть нитки і ременя від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Аврама. Бут.14,23. І було слово Господнє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика. Бут.15,1. Тому його іменем названо Царство Боже, «лоно Авраама». Лк.16,22. Апостоли заснували Церкви і відійшли у вічність, а Церкви почали жити власним у Христі життям. Хтось у Церкві шукав Бога, а інший шукав влади, як Лот ситних пасовищ. Одним Церквам судилося бути скривдженими нехристиянами і навіть братами християнами і стати нечисельними. Чисельна ж Церква стала ситною, відмежувалася і допомагала кривдити сестру-Церкву. Так могутнє ізраїльське царство зневажало нечисельне царство юдейське, але Господь приниженій Церкві кривду винагородив, як і Юдейському царству. Юдейське царство народило Спасителя світу. Господь в нагороду за пережиту кривду нечисельній Церкві відкрив очі духовні, заглибив у таїни духовного світу, як духовидця апостола Івана Богослова. Коли розпинателі схопили Ісуса Христа в оливному саду, всі апостоли повтікали. Кожний рятував себе. Апостол Іван Богослов, мабуть, теж любив себе і міг поставити своє «я» найвище, але ж є ще хтось, є обов’язки, відповідальність. Апостол не зганьбив себе. Захистити Ісуса Христа не міг, але жертовно служив під Хрестом до останньої хвилини життя Його. Скривджене царство Юдейське народило Месію, а отакою святою жертовністю апостол Іван осягнув собі довіру Сина Божої Матері. Нагородою йому дароване духовне бачення майбутнього нашого світу і світу вічності. Такою жертовністю Церква-страдниця здобула собі містиків: Василія Великого, Григорія Богослова, Симеона нового Богослова, Григорія Паламу та інших. Ці скарби Церкви цінніші за всяке золото. Як Авраамові Господь віддав Себе, найцінніший скарб, так і Церкву збагатив скарбами – вона прозирає Таїни Духа Божого. Це винагорода Церкві за кривди жорстокої епохи. Інші Церкви наче в Бозі, але шукали великої, просторої Церкви, влади, панування. Перед ними королі дрижали. Бігли, бігли та схопили вітер. 18 Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі. Іс.26,18. 7 Оскільки вони сіяли вітер, то і пожнуть бурю Ос.8,7. Владолюбці хотіли, щоб Христос за них розіп’явся і забезпечив владу у вічності, а водночас через Церкву, чи руками самої Церкви на землі дав велике панування. Деякі релігійні меншини називають себе Церквами, але вони самі себе не впізнають, хто вони. Вони не мають апостольської основи, не народжують святих. В окремих Церквах кожний монастир прикрашений чудотворними іконами, мощами святих, а в інших монастирях красуються підфарбовані монахи.
Господь устами пророка Єремії застерігає Юдеїв від сімдесятилітньої неволі. Те Слово Господнє живе і повчає й нас сьогодні. 10 земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і прагнення їх — зло, і сила їх — неправда, 11 бо і пророк і священик — лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх, — говорить Господь. 12 За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх, — говорить Господь. Єр.23,10-12.
Слова Господні сказані устами пророка Ісаї теж судять нас нині. 2 Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене. 3…На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого, 5 У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у ранах, і все серце зачахло. 6 Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм… 10 Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський! 11 Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крові тельців і агнців і козлів не хочу. 12 Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? Іс. гл. 1. За таке глибоке падіння Господь засудив народ на сімдесятилітню неволю. Яка неволя повинна впасти на нас сьогодні. Хіба наше падіння сьогодні не таке як содоми, як гоморри? Це слово не лиш до Юдеїв, а до всього світу. 11 Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілості гордих, і принижу пихатість гнобителів; Іс.13,11.
Дорогі християни погляньмо, отак ми в біготні за вітром наближаємо день антихриста. Християни, християнки женяться, виходять заміж за нехристиян, за не хрещених, чи взагалі за богоборців. Монахи зраджують складені Богу обітниці. Святого Письма не читаємо, щоб не бути божими, канонів не бачимо, щоб виконувати, не хочемо псувати собі канонами настрій. Тому зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер — убивці. Іс.1,21. Чи не й до Церкви це слово? Як стали вбивцями, блудниками християни?
Перелюбники по два, три рази і більше женяться, виходять заміж. І Священнослужителі в тому числі. Сторожі, Богом поставлені в Церкві, чомусь замовчують. Таке беззаконня Церква всупереч волі Божої мовчки благословляє, щоб не протидіяти так впалим християнам та не викликати вогонь нарікання чи помсти на себе, бо зауваги чи застереження болюче сприймають і втікають у секти. І як не прикро, Господь наше блудне життя мовчки терпить, обдаровує блуд плідністю. Люди видають акт волі «хочу» і виконують акт блуду. Діти блуду народжуються тілесно повноцінні, здорові і всі заспокоїлися. Але що робиться з духовною природою, Образом Божим. Як таке життя в нас побудує Подобу Божу? Господь застерігає перед суворим судом у вічності. 2 Син блудниці не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління його не може ввійти в громаду Господню. Втор. 23,2. Виявляється цього застереження мало. 17 Не повинно бути блудниці серед дочок Ізраїлевих і не повинно бути блудника серед синів Ізраїлевих. 18 Не внось платні блудниці і ціни пса в дім Господа Бога твого ні за якою обітницею, тому що те й інше є мерзота перед Господом Богом твоїм. Втор.23,16-17. Та яке ж наше ім’я, блудник, чи християнин?
2 тому що взяли дочок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося сíм’я святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.1 Єзд.9,2. Господь допускає війну, полон, моровицю для того, щоб очистити землю від синів блуду. Неволя сімдесятилітня очищувала народ від людей аморальних, щоб приготувати святий прихід Христа. Цар Соломон прозирає і викриває духовну природу: 16 Діти перелюбників будуть недовершені, і сім’я беззаконного ложа зникне. 17 Якщо і будуть вони довголітніми, але будуть вважатися за ніщо, і пізня старість їх буде без шани. 18 А якщо скоро помруть, не будуть мати надії і втіхи у день суду; 19 бо жахливий кінець неправедного роду. Прем.3,16. Святе Письмо навчає, що діти перелюбу міцніші, хоробріші, здібніші для тяжчого осуду батьків-розпусників. 6 бо діти, які народяться від беззаконного співжиття, суть свідки розпусти проти батьків під час допиту їх. Прем.4,6. Невже для розумного створіння, Образу Божого потрібно так багато настанов і застережень, але Господь не втомлюється застерігати, щоб у вічності вони не мали виправдання, що Господь Бог не турбувався про їхнє спасіння. 5 Тебе, Отче, прикликаю за свідка на матір синів, які не захотіли зберігати завіту мого. 6 Віддай їх на посоромлення і матір їхню — на розкрадання, щоб не було роду їхнього. 7 Нехай розсіються імена їхні по народах і згладяться на землі, бо вони знехтували завіт мій. 3 Єзд.2,6. 65 бо Господь зовсім ясно бачить усі діла ваші, і викриє усіх вас; 66 і ви будете посоромлені, коли гріхи ваші відкриються перед людьми, і беззаконня стануть звинувачувати у той день. 67 Що ви зробите і як сховаєте гріхи ваші перед Богом і ангелами Його? 3 Єзд.16,66. 11 Бо той, хто нехтує мудрістю і наставлянням, нещасливий, і надія їх суєтна, і труди марні, і діла їх непотребні. 12 Дружини їхні нерозумні, і діти їхні злі, проклятий рід їх. Прем.3,12.
Господь блуд засудив на всю вічність. Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди. 15 Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього. Прип. 22,14-15. Якщо б ми, батьки, разом з Церквою виховували дітей і юнацтво, то молодь чула би і виконувала б настанови Божі. 26 Сину мій! віддай серце твоє мені, і очі твої нехай спостерігають за путями моїми, 27 тому що блудниця — глибока прірва, і чужа дружина — вузький колодязь; 28 вона, як розбійник, сидить у засідці і множить між людьми законопорушників. Прип.23,26-28.
Пророк Осія викриває, що Господь зробить з непоправними блудниками. Блудодіючи, вони відступили від Бога свого. Ос.4,12. тому любодіють дочки ваші і перелюбствують невістки ваші. 14 Я залишу карати дочок ваших, коли вони блудодіють, і невісток ваших, коли вони перелюбствують, тому що ви самі на боці блудниць і з любодійцями приносите жертви, а темний народ гине. Ос. 4,14. Так Господь залишив карати допотопних, содомлян, бо стали невиправними, а те що неможна лікувати, те як хворий член тіла видаляється. Отже, Господь змушений наш світ знищити.
Слово Боже про священиків, служителів Божих. 6 Вони повинні бути святими Богові своєму і не повинні нечестити імені Бога свого, тому що вони приносять жертви Господу, хліб Богу своєму, і тому повинні бути святими. 7 Вони не повинні брати за себе блудницю і знечещену, не повинні брати і жінку, вигнану чоловіком своїм, бо вони святі [Господу] Богу своєму. Лев. 21,6-7. 12 І від святилища він не повинен відходити і нечестити святилище Бога свого, бо освячення єлеєм помазання Бога його на ньому. Я Господь. 13 За дружину він повинен брати дівчину [з народу свого]; 14 вдову, чи вигнану, чи знечещену, [чи] блудницю, не повинен він брати, але дівчину з народу свого повинен він брати за дружину; 15 він не повинен ганьбити сімені свого в народі своєму, бо Я Господь [Бог], що освячує його. Лев.21,12-15. Та на жаль є й таке, що самі майбутні священики чесну дівицю перевертають в блудницю, а тоді беруть за дружину.
Якщо сказано, що син блудниці не може ввійти в громаду Божу, то чи зможуть сини блуду мати право ввійти до Царства Небесного. А скільки вже поколінь розлучених багато разів женяться, а дітей блуду називають мило: син від першого кохання, дочка від другого кохання. Мабуть тому й війна, щоб очистити нас від брудного кохання. Уявімо собі чесну родину, син якої жениться на блудниці. То чи честь такому женихові і такій родині? А тепер самі собі скажімо. Найсвятіший Бог, Який створив людину, тобто нас, славою і честю увінчав, Пс.8,6. Євр.2,7. щоб ми мали місце в Преславному Бозі. 3 І будеш вінцем слави у руці Господа і царською діадемою на долоні Бога твого. Іс.62,3. Ми славу і честь промарнували, а тоді Він розіп’явся за нас. Розіп’явся, щоб міг Своїм стражданням і муками вразити людину, нас, морально виховати, переродити нас. Та ми нічого не чуємо, не бачимо. Невже Господь у Царстві Божому обкладеться перелюбниками, безсоромними, розпусниками, та синами блуду і буде таких осявати і звеличувати Славою Божою? Та крім блудників ще є злодії, вбивці, наклепники, обманщики, богохульники, чаклуни. Отакі почесті, звеличення ми важимося принести Найсвятішому Богу, предвічній Правді. Але навіть якби Господь так хотів нас звеличити, то чи ми, розбещені духом, будемо здатні прийняти Велич Слави Божої? Чи Слава Божа не буде для нас, синів блуду, пеклом? 10 Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа. Іс.26,10. Лиходія не можна помилувати: Хіба збирають виноград з терня чи смокви з будяків? Мт.7,16. Крім неприємності він не принесе Богу і святим.
Лицеміре, 4 Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, — 5 веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва? 6 Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, — 7 як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він? Іов. 20,4-7. Навіть Мойсей, розмовляючи з Богом, Величі Слави Божої ні видіти, ні приймати не міг. 23 і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі]. Вих. 33,23. А подвиг його був не як наш: 28 І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав [Мойсей] на скрижалях слова завіту, десятислів’я. Вих.34,28.
Серед нас, християн ще є чаклуни, які навіть в інтернеті ховають своє обличчя за кота, ворона, чи цапа. Вони теж сподіваються знайти перше місце у Бога. 10 не повинен знаходитися у тебе той, хто проводить сина свого чи дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун, 11 чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих; 12 бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій виганяє їх від лиця твого; 13 будь непорочним перед Господом Богом твоїм; 14 бо народи ці, яких ти виганяєш, слухають ворожбитів і віщунів, а тобі не те дав Господь Бог твій. Втор.18, 10-14. Ми сподіваємося за допомогою сторонніх духів, духів-чаклунів облагороднити своє життя тут, мабуть, і там у вічності.
Так говорить Господь про екстрасенсів, магів та всяких цілителів і віщунів: на пророків, які вводять в оману народ Мій, які гризуть зубами своїми — і проповідують мир, а хто нічого не кладе їм у рот, проти того оголошують війну. 6 Тому ніч буде вам замість видіння, і пітьма — замість пророкувань; зайде сонце над пророками і потьмариться день над ними. 7 І посоромляться прозорливці, й осоромлені будуть ворожбити, і закриють уста свої всі вони, тому що не буде відповіді від Бога. Мих. 3,2-7. Господь 10 відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя. 11 Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості; 12 якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі. 13 Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани; 14 тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками. Іов.36, 10-14.
Те саме Спаситель повторює до Своїх сучасників. 14 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитеся: за те ще більший осуд приймете. Мт.23,14. 23 Горе вам, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. Мт.23,23. 27 Горе вам, лицеміри, що уподібнюєтеся розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. 28 Так і ви на вигляд здаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня. 29 Горе вам, фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, 30 і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крові пророків. 31 Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. 32 І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. 33 Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? Мт.23,27-32.
Господь з однієї сторони пропонує чесноту і нагороду за неї, з іншої сторони показує силу зла смерті і долю злих ангелів. ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх. 3 Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, сíм’я перелюбника і блудниці! 4 З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, сíм’я неправди, 5 розпалені похіттю… Іс.57,2-5.
Ми тут освітлили перелюб, чаклунство і владолюбство, політичне і церковне. Отак Святе Письмо засуджує всі пороки, які апостолом Павлом названі і не названі. Апостол перелічує спокуси, які зваблюють нас: непокiрність, кривдники батька і матері, людиновбивці, 10 блудники, мужоложцi, розбійники‚ наклепники, скотоложцi, неправдомовцi, клятвопорушники та всі, що противляться здоровому вченню славного благовiстя Божого. 1 Тим.1,9.
Історія засвідчує, що колись спокусилася Польща приєднати чужі землі до своєї держави, та скільки крові пролила. Росія захлинулася у крові в погоні за чужими землями, народами для великої імперії. Злий дух своє робив за панування Польщі, чи Росії. Наплодив злодіїв, вбивць, розпусників, що ради задоволення тішилися безкарністю, щодо безпорадної жертви. Господь лікував допотопних, лікував содомлян, та не лікувалося. Тоді змушений був знищити. Спаситель лікував Своїх сучасників, та не приймали настанови. Лукавлячи, говорили: 48 Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом і народом нашим. Ів.11,48. Спочатку наче боялися Риму, а пізніше первосвященики сказали Пілатові: немає в нас царя, крім римського кесаря. Ів.19,15. Суспільство не лікувалося. Пророк Ісая каже: 4 На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні. Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого… Іс.1,4. Господь не знищив юдеїв як содомлян ради небагатьох спасенних. 9 Якби Господь Саваоф не полишив нам невеликого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі. Іс.1,9.
Святе Письмо показує якою виявиться наша вічність. Всі ті, що звабилися спокусами і виявилися в пеклі будуть проклинати себе, свій день зачаття і народження. 21 І не розкаялися вони у вбивствах своїх, ні в чародійствах своїх, ні у розпусті своїй, ні в крадіжках своїх. Откр.9,21. Багатостраждальний Іов накреслює плач пекла: 3 «згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина! 4 День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло! 5 Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки! 6 Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців! 7 О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість! 8 Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана! 9 Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона повік зорі ранньої 10 за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх! 11 Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби? 12 Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми? 13 Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно.» Іов.3,6. Отак будемо звинувачувати і проклинати тільки себе у пеклі? 10 Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа. Іс.26,10
Дорогі читачі, отак працює спокуса. Каїн, Лот, розпинателі стали жертвою цікавинки-спокуси. Без спокуси людина буде жити, як звичайно, з труднощами, але буде мати мир в душі. Господь помилки особистостей зі сторінок Біблії, як настанову залишив у Святому Письмі для нас. А хто з нас хоче брати до уваги застереження, виконувати поради Божі? Ми хочемо саме те, що ми хочемо. Потішилася Польща, пораділа Росія, набралися гріха, а потім Господь що розумів те й зробив. І сьогодні воля Божа робить в Україні те, що від віку Господь передбачив. А ми, через лінивство шукати Бога, в духовних наших злиднях даремно кидаємося обороняти свої бажання, б’ємо Бога по руках. Ми приліпилися до спокуси та відкидаємо Бога, як сучасники Ісуса Христа. Яким буде наш кінець? Чи не станемо й ми противниками Божими і проросійські і прокатолицькі. Христос сучасників вчив, бо казав до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так. 55 І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває. 56 Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте? Лк.12,54. Мабуть й ми будемо битися з Богом на рівних, як розпинателі і їхні нащадки б’ються вже дві тисячі років за те, що вони хочуть, те що хочуть, а вони хочуть цікаву для них спокусу. Коли ми будемо, не кажу Подобою Христа, а бодай якимись християнами, а особливо священики, сторожі Божі?
