Дорогі парафіяни села Михальча, такі кривди, які ви переживаєте, народ Божий вже переживав. Господь відомстив за їх кривду, як подають пророки. Святе Письмо завважує, що так Єгиптяни не хотіли відпустити народ Божий з рабства. Народ Божий у рабстві будував земну славу для єгиптян – міста (Рамзес і Піфон), працювали на єгиптян 400 років. У неволі народ Божий знемагав і волав до неба і Господь почув їх і благоволив вивести їх з рабства. Господь побачив усі кривди народу Божого і Сам благоволив вивести народ з рабства, а всі кривди народу Божого повернути на голову кривдників. Так кривди Українського народу поверне Господь на голови поневолювачів. Автор псалма показує як це Господь робить.

Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його. Перемінив воду їх на кров … Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх. Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх. Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх. Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх. Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку. І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх. І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх. І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в поколіннях їх. Пс. 104, 28-37.

Так Господь завжди карає гнобителів, ненависників правди серед всіх народів. Господь застерігає від покарання устами пророків Амоса і Авдія, Ісаї, яке чекає правителів покарання за свідомо дозволену неправду. Так єгиптяни і фараон були сильними і великими, але перелякалися навіть жаби, а за те, що топили дітей, змушені були пити кров.

Але Господь не лише єгиптян, а й народ Божий застерігає, щоб не чинили беззаконня. У цьому контексті можемо сказати наступне. Якщо РПЦ бачать себе обраними, то тут Господь застерігає таку самопереконаність у безкарності злодіяння: «Отож, – учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити собі: «Ми маємо собі отця Авраама»Лк.3,8. Так у 1990-х роках покладалися в РПЦ на Константинопольського патріарха, але він не пішов за такою неправдою Москви, що до лиця патріархові Вселенському.

Пророк Божий у подібній ситуації застерігає народ покликаний:

Слухайте це слово, у якому я здійму плач за вами, доме Ізраїлів. Упала, не встає більше діва Ізраїлева! повалена на землі своїй, і нема кому підняти її. Бо так говорить Господь Бог: місто, яке виступало з тисячею, залишиться тільки з сотнею, і хто виступав із сотнею, залишиться з десятком у домі Ізраїля. Бо так говорить Господь дому Ізраїлевому: знайдіть Мене, і будете живі. Не шукайте Вефиля і не ходіть у Галгал, і у Вирсавію не подорожуйте, бо Галгал весь піде у полон і Вефиль перетвориться на ніщо. Знайдіть Господа, і будете живі, щоб Він не ринув на дім Йосифів як вогонь, який пожере його, і нікому буде погасити його у Вефилі. О, ви, що суд перетворюєте на отруту і правду кидаєте на землю… Він зміцнює спустошувача проти сильного, і спустошувач входить в укріплення. А вони ненавидять того, хто викриває біля воріт, і гребують тим, хто говорить правду. Отже, за те, що ви зневажаєте бідного і берете від нього подарунки хлібом, ви побудуєте доми із тесаного каменю, але жити не будете у них; розведете прекрасні виноградники, а вино з них не будете пити. Бо Я знаю, які численні злочини ваші і які тяжкі гріхи ваші: ви вороги правого, берете хабарі й перекручуєте у суді справи бідних. Тому розумний мовчить у цей час, бо цей час злий. Шукайте добра, а не зла, щоб вам залишитися у живих, … Зненавидьте зло і полюбіть добро, і відновіть біля воріт правосуддя; можливо, Господь Бог Саваоф помилує залишок Йосифів. Тому так говорить Господь Бог Саваоф, Вседержитель: на всіх вулицях буде плач, і на всіх дорогах будуть викликувати: «горе, горе!», і покличуть хлібороба тужити і майстерних у жалібних піснях — плакати, й у всіх виноградниках буде плач, бо Я пройду серед тебе, — говорить Господь. … те саме, що якби хто втік від лева, і трапився б йому назустріч ведмідь, або якби прийшов додому й обперся рукою об стіну, і змія вжалила б його. Ам. 5, 1-19.

Не завжди імперія буде така велика… Там де стояв великий Вавилон, там нині танцюють біси… Вавилон, краса царств, гордість халдеїв, буде знищений Богом, як Содом і Гоморра, не заселиться ніколи, й у роди родів не буде жителів у ньому; не розкине аравитянин намету свого, і пастухи зі стадами не будуть відпочивати там. Але будуть жити у ньому звірі пустелі, і доми наповняться пугачами; і страуси оселяться, і кошлаті будуть скакати там. Шакали будуть вити у палацах їхніх, і гієни — у розважальних домах. Іс. 13, 19-22.

Чи милі Богу ті літургії, молитви, їхні богослужіння, коли в їх душі така ненависть, така злоба, жага помсти, суди, тиск на інші Церкви, щоб вони не визнавали Українську Церкву. А сою церкву змусили стояти на сторожі імперії. Через те імперія розвалилася без жодного вистрілу.

Якщо піднесете Мені всепалення і хлібне приношення, Я не прийму їх і не спогляну на подячну жертву із повнотілих тельців ваших. Віддали від Мене шум пісень твоїх, бо звуків гуслів твоїх Я не буду слухати. … Чи приносили ви Мені жертви і хлібні дари у пустелі протягом сорока років, доме Ізраїлів? Ви носили скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, які ви зробили для себе. За те Я переселю вас за Дамаск, — говорить Господь; Бог Саваоф — ім’я Йому!

Таке видіння відкрив мені Господь Бог: ось кошик зі стиглими плодами. І сказав Він: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: кошик зі стиглими плодами. Тоді Господь сказав мені: прийшов кінець народу Моєму, Ізраїлю: не буду більше прощати йому. Пісні чертога у той день обернуться на ридання, — говорить Господь Бог; багато буде трупів, на всякому місці будуть кидати їх мовчки.

Пророк Амос перестерігає не лиш ізраїльтян, але все людство від такого гріхопадіння. Вислухайте це ви, що жадаєте поглинути бідних і погубити убогих, — ви, які говорите: «колись мине місяць у повні, щоб нам продавати хліб, і субота, щоб відчинити житниці, зменшити міру, збільшити ціну сикля й обманювати неточними терезами, щоб купувати незаможних за срібло і бідних за пару взуття, а висівки з хліба продавати». Клявся Господь славою Якова (готував славу Якову. Неправдою, якою нині йдуть самозакохані і вони втратять достоїнства, як втратив народ ізраїльський. Яків не дозволив збезчестити первородство. Він у своїй особі надав первородству гідну честь): воістину повіки не забуду жодного з діл їхніх! Чи не захитається від цього земля, і чи не заплаче кожен, хто живе на ній? Захвилюється вся вона, як ріка, і буде підніматися й опускатися, як ріка Єгипетська. І буде у той день, — говорить Господь Бог: зроблю захід сонця опівдні і затьмарю землю серед світлого дня. І оберну свята ваші на тужіння й усі пісні ваші на плач, і покладу на всі стегна веретище і плішину на всяку голову; і вчиню у країні плач, як за єдиним сином, і кінець її буде — як гіркий день. Ось настають дні, — говорить Господь Бог, — коли Я пошлю на землю голод, — не голод хліба, не спрагу води, але спрагу слухання слів Господніх. І будуть ходити від моря до моря і блукати від півночі до сходу, шукаючи слова Господнього, і не знайдуть його. У той день будуть сохнути від спраги красиві діви і юнаки, які клянуться гріхом самарійським і говорять: «живий бог твій, Дан! і жива путь у Вирсавію!» — Вони впадуть і вже не встануть. Ам.8.

Господь карає людей за їх власні гріхи, а єгиптян покарав за знущання над іншим народом. Не бояться наші опоненти, що український народ терпів, як ізраїльський вибраний Богом народ, 400 років рабства. Можемо й ми в дусі Гамалаїла запитати нині: Чи не звільняє Господь Бог народ український, а поневолювачів чи не захоче покарати? Невже не знайде й зараз на них жабів, пітьми, смерті…?

Едомляни це брати ізраїльського народу. Їх прадід продав первородство з недбальства, байдужості з насмішкою. Нащадки Ісава заздрили благословенням свого братнього народу і ненавиділи їх, раділи нещастю їхньому.

Так високо сидять наші опоненти, як говорить пророк Авдій, і уявляють собі, що вони недосяжні. Не оглядаються у минуле, що їх імперія, яка хитала планетою, лякала всі народи, розвалилася без жодного пострілу. Невже Господь обезсилився, перестав бути могутнім чи відступив від правди? Таким великим був Денниця і хотів возсісти на Божому троні і поставити престіл свій вище зірок. Та звалився у найглибше пекло.

У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій. Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи. А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі; зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього». Але скинутий у пекло, у глибини пекельні. Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства, всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?». Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй усипальниці; а ти повалений поза гробницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп, не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв. Іс. 14, 11, 20.

Дорогі брати українці, православні, не йдімо слідами Денниці? Навіщо зловтішатися кривдою своїх православних?

Так говорить Господь Бог про Едома: звістку почули ми від Господа, і посол посланий оголосити народам: «вставайте, і виступимо проти нього війною!» Ось, Я зробив тебе малим між народами, і ти у великій ганьбі. Гордість серця твого звабила тебе; ти живеш у розщелинах скель, на підвищеному місці, і говориш у серці твоєму: «хто скине мене на землю?» Але хоч би ти, як орел, піднявся високо і серед зірок улаштував гніздо твоє, то і звідти Я скину тебе, — говорить Господь. Чи не злодії приходили до тебе? чи не нічні грабіжники, що ти так розорений? Але вони украли б стільки, скільки потрібно їм. Якби проникли до тебе оббирачі винограду, то і вони хіба не залишили б кілька ягід? Як обібрано все у Ісава й обшукані тайники його! До кордону випровадять тебе всі союзники твої, обдурять тебе, здолають тебе ті, що живуть з тобою у мирі, ті, що їдять хліб твій, завдадуть тобі удару. Немає у ньому сенсу! Чи не у той день буде це, — говорить Господь, — коли Я знищу мудрих в Едомі і розсудливих на горі Ісава? Уражені будуть страхом хоробрі твої, Фемане, щоб усі на горі Ісава знищені були вбивством. За утиск брата твого, Якова, покриє тебе сором і ти знищений будеш назавжди. Авд.1.

Якби наші опоненти вірили в Бога, то вони були б скромніші, бо залишали б місце правлінню Бога. Та вони, мабуть, думають як єгиптяни, що їхні «фараони» релігійний і політичний це боги. Та вони перелякаються жаби як фараон. Вони на українцях багато експериментували різні новачки. З Неба все видно. В Небі нічого не забувають. Століттями гноїли і гноять українців по в’язницях. На жаль, ми не маємо чим похвалитися, бо ми, український народ свавільний. Багато українців не вірить у Бога, шукають якихось своїх богів, а дехто наче вірить у Бога, та одні виходять на сцену і смішкують, роблять собі забавку з імені Божого, гроші смішками заробляють, інші, пересичені статками сидять в залі і захлинаються від сміху з імені Божого, з Церкви, з священика. Народ Божий міг за два роки заволодіти землею обіцяною, але отакі смішки стали причиною сорокалітнього скитання в пустині. Господь помилував народ та не за їхні чесноти, а заради Свого Імені, бо сказав слово, обіцяв. Я, Я Сам згладжую злочини твої заради Себе Самого і гріхів твоїх не пом’яну Іс.43, 25.

Наші опоненти стоять перед фактом. Як хизували канонічністю в попередніх роках, возили всякі святості: мощі, дари волхвів, запрошували в гості представників інших Помісних Церков, так зараз стали перед фактом, чи самі є канонічними. Вони самі собі не раді. Дорогі парафіяни, дорогий український народе, чомусь Господь не довірив їм святу ідею – побудувати в Україні Помісну Церкву. Свята Росія, коли задекларувала себе атеїстичною, все християнське в Україні руйнувала: храми, збивала хрести, руйнувала свята церковні, зневажили піст, розстрілювала духовенство, закривала духовні школи та друкарні, викрадала чудотворні ікони і мощі, грабили святині і музейні цінності. У Києві не мав права бути митрополитом українець, а тільки росіянин. Коли Печерська Лавра затверджувала архімандрита у Москві, то все наче було нормально, бо відбувалося омосковщення, а коли у Константинополі, то горіли в Лаврі храми, будівлі, бібліотеки, архіви, друкарні. Навіть сьогодні у погоні за «святою Москвою» осліплені наші «релігійні правителі» оминули свої ворота, не впізнали свою материнську хату, заблукали між двома деревами. Господи, нехай вони прийдуть до тями як блудний син і повернуться у батьківський дім – у канонічну Православну Помісну Церкву України. Дорогі парафіяни, ми мусимо ділити чашу зі зрадниками нашими українськими, може Бог дасть їм і вони принесуть покаяння народові України.

Чим смішніші наші гумористи на сцені в побуті, тим рясніші сльози наших правдолюбів. Зроблені зауваги не вичерпані. У нас ще майже на державному рівні, по телебаченні репортується чаклунство, одностатеві шлюби, зраду й розпусту… Наші сини та доньки вправно в чаклунстві та інших безсоромствах беруть активну участь, якщо не передову участь і успішно оволодівають мистецтвом злого духа. Нам треба невідступним терпінням переконати Господа Бога, що нам справді Церква потрібна. Всі ці чорні плями на нашому народі є джерелом сили наших опонентів, саме тому ми терпимо невдачі. Валаам порадив Валаакові, щоб народ ізраїльський не перемагав, виведи до них розпусних жінок, але Господь присік це, бо благоволив послати Месію для спасіння світу. Якби ласкавий Господь благоволив, щоб ми Його не зневажали. Це щось подібне, як було в час життя Ісуса Христа. Спаситель проповідує мораль небесну, а віряни пішли приносити жертви ідолам Лк.13,1. Спаситель сказав: всі так загинете, якщо не покаєтеся. Мужністю, терпеливістю, вірністю Богу будемо почуті Лк.11,8. Спаситель сказав: вогню Я прийшов кинути на землю і як бажаю, щоб уже запалав Лк.12,49. Та доки запалає вогонь небесний Спаситель ще мав багато терпіти. Невже ми достойніші за Ісуса Христа? Не відступімо. Засуджуймо всяке безсоромство і беззаконня, що роблять українці на сценах, і поза сценою, в кабінетах, родинах, в сім’ях. Чим скоріше видалимо зі спільноти неправду, зневагу Бога і ближнього, насмішки з Бога, тим скоріше і потужніше буде майбутнє Української Церкви і Держави.

Як наші опоненти з нас сміялися в попередні роки, так зараз в переляку бігають по судах, залякують простих парафіян судами, змушують віддати злиденний заробіток на непотрібний суд. Та, дорогі брати наші, на вас чекає суд Божий. Не бачите? Не бояться… Лицеміри, дорікав Спаситель, погоду вмієте передбачити, а часу не здатні збагнути Мт.7,5. Вийми колоду з своєї діяльності. Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому Мт.16,4.

Спаситель всяке лицемірство засуджував. Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.(імперським) І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, (правителі промосковські) почувши це слово, спокусилися? Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму Мт.15,7-14.

Ісус Христос докоряв правителів свого часу і запитував чи Іван Предтеча був пророк від Бога чи самозванець. Бо прийшов до вас Іван Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому Мт.21, 25. 31. 32. Христос застерігає, що митарі і блудники поперед правителів йдуть до Царства Божого. Неканонічні правдомовні випередять канонічних.

Нахабства у наших опонентів вистачає, бо їм вдалося дещо призупинити орієнтацію народу до Церкви. В минулому столітті за Московського патріарха Пімена українці Америки і Канади просили Вселенського Патріарха, щоб їх прийняв під свій омофор. Московські правителі застерегли Вселенського патріарха, щоб не приймав, бо це «блудні сини матері, Московської Церкви». Вселенський патріарх промовчав, але Церкву української діаспори під свій омофор прийняв.

У 1990-му році знову відродилася в Україні Автокефальна Церква. Патріарх Олексій обурювався і знову клопотав Вселенського патріарха Димитрія, щоб той прокляв «автокефалістів», бо це «блудні сини матері Московської Церкви». Та Вселенський патріарх Димитрій заявив, що український народ за останнє століття вже втретє заявляє про бажання незалежної Церкви і не можна не почути цей народ. (Перше відродження 1921-го року, друге відродження у тридцятих-сорокових роках, і третє в 1990-у році, тобто, наше, сьогодні визнане. Не вбиймо). Вселенський патріарх Варфоломій почув заклик Духа Святого щодо трьохсот літніх прагнень Українського народу і вдоволив їх. Господи, винагороди йому міцним здоров’ям, довголіттям і піднеси його у Твоїй Небесній Славі.

Дорогі парафіяни, коли що доброго робилося без перешкод і надсильного, жертовного труда? Душа болить, що інші парафії пасивні. Ідіть масово. Не вичікуйте. Не дозволяйте, щоб вас гнобили зрадники. Не плямуйте історію села, парафії. Не залишіть сорому вашим дітям. А про сором перед Богом годі й говорити.