Отче, відпусти їм, бо не знають, що роблять Лк. 23,34.
Уже більше 400 років “благочестиві, праведні” сусіди розпинають Україну і Православну Церкву України за якусь вину чи просто як жертву.
Є така Церква, яка серед святих Православних Церков чи не наймолодша. Їй вдалося набути обличчя Церкви, піднестися чи у моралі Христовій, чи у політиці релігійній. Ця Церква взяла свою Матір-Церкву під ноги, а себе, ця зухвала донька, назвала Матір’ю. Та вона на цьому не спинилася, а ще більше, дерзко замахнулася. 1948 році захотіла під покровительством тирана – “вождя народів”, позбавити першої честі Вселенський, Константинопольський Престіл – Церкву-Матір багатьох Православних Церков. Ця Церква поривається вчити розуму всі Церкви, які засновані апостолами Христовими. Та кого вчить? Церкви, які на Вселенських соборах боролися за чистоту євангельського вчення, виносили з вогню Євангелію, які породили вчителів Церкви, отців Вселенських соборів, які на своєму лоні мають святилища Ісуса Христа, Богородиці, мужів апостольських, які формували Богослужіння, породили духовних геніїв – містиків православних… Згадати хоча б таких святих, як св. Ігнатій Богоносець, свт. Іоанн Золотоуст, прп. Іоанн Дамаскін, прп. Іларіон Великий, прп. Антоній Великий, свт. Афанасій Великий, архієп. Олександрійський, свт. Аполінарій Олександрійський, свт. Кирило Єрусалимський, прп. Євфимій Великий, прп. Сава Освященний, прмч. Андрій Критський, свт. Євагрій Кіпрський, свт. Григорій Богослова, свт. Василій Великий. Всі вони стали наставниками і вчителями, взірцем християнського подвигу і життя для Помісних Православних Церков, які свою автокефалію отримали від Вселенського Патріарха після 15-го століття. Чотири Церкви Середнього Сходу, які ці святі угодники Божі представляють, не мають потреби у Томосі Автокефалії, бо засновані святими апостолами і підтверджені Святими Вселенськими соборами.
Росія маючи Невського і Боголюбського та Ніколая ІІ хоче вчити ті Церкви, які врятували з вогню, з пащі пекла мораль і вчення Христове? Наймолодша церква – онучка, правнучка чи, може навіть, пра-правнучка відважується чи навіть дозволяє собі засуджувати предстоятелів (митрополитів і патріархів) Церков, які з вогню винесли святе Православ’я, дорікає, засуджує, лякає і навіть погрожує. А якби могла, то й розпинала би як свою Матір-Церкву століттями розпинає.
Господи, доки цей розгул буде, зупини зло. Так ідумеї раділи, коли халдеї руйнували Єрусалим. Схвалювали: руйнуйте, руйнуйте до основ його. Та богомудрі пророки Божі застерегли зловмисних злорадних ідумеїв і сказали до них: дочко не розкаяна…
Блаженний той, хто віддасть тобі за все, що ти зробила нам, блаженний той, хто візьме і розіб’є їх младенців об камінь. Якщо така Церква уважає себе Церквою і претендує на якусь роль у всесвітньому православ’ї, то треба поважати всі Церкви і віддати належне тим, які жертовно з вогню виносили віровчення Христове.
Століттями змагається (пупчиться) повторити Рим, дозволяє собі зневажити Константинополь, Александрію, Кіпр. Невже предстоятелі цих церков настільки безпорадні, немічні, неосвічені, що вони не здатні самі визначити свою діяльність – визнати українську церкву чи не визнати, чи нахилитися і допомогти (а вони організували Вселенські собори, творили богослів’я). Дочко окаянна, зупинися. Невже не знаєш, що там, де була бунтівна Халдея, там тільки біси танцюють. Зникла роздута мудрість, розкіш, владолюбство. Невже Бог є Богом тільки вашої Церкви? Невже український народ не призиває Бога, невже не має права мати лице власної Держави і Церкви?
З пророків знаємо, де би не були ізраїльтяни Господь Бог збере їх. Ось зібрав Господь Бог і українців воєдино, дарував їм Державу і Церкву. А якщо від Бога ця справа, стережіться, щоб не стати вам і богоборцями, бо ввечір плач, а ранком радість. Господи, дякуємо і хвалимо Тебе, що Ти змилосердився над українським народом і українською Церквою.
