У ЗМІ появилася нездорова інформація, що, начебто, якийсь єпископ дуже поблажливо сам ставиться до людей, яких важко назвати християнами і дітьми Божими, і переконує інших визнавати їх повноцінними членами християнської спільноти і, видається, приховує це за правовим регулюванням фактичних гріховних відносин. Не будемо вдаватися у подробиці, бо про такі речі соромно говорити і годі знайти м’якого слова.

Дорогі християни, Той же Господь Бог, дітьми Якого єпископ називає содомських розпусників, через Мойсея засуджує їх на смерть: побити таких камінням. Якщо Сам Господь засуджує на смерть дошлюбні природні відносини, то тим більше ось таку протиприродну гидоту. І це не тільки Мойсей написав у Законі Божому, а й Сам Господь виконав смертний вирок за цей гріх на Содомі і Гоморі та інших містах. Апостол Павло каже звідки витікає це зло: через те, що люди кланялися і сьогодні кланяються на місце Сотворителя сотворінню, Господь Бог віддав їх перевородному розумові, щоб вони сором діяли – чоловіки на чоловіках. Якого ще світлішого підтвердження потрібно для засудження такого зла?

Дорогі християни, дорога моральна спільното, сказав єпископ або не сказав, а збоченці слово єпископа перекрутили, бо такі сьогодні володіють і інтернетом і містами і державами. Будьмо гідними християнами і не йдімо шляхом брудної розпусти, не віддаваймо таким дітей на виховання. Не схвалюймо, не допускаймо такі протиприродні відносини в суспільстві, якщо хочемо Царства Небесного. Ісус Христос, правда, розіп’явся за грішників, але Він нікого не переконав, що пекла вже не буде. Навпаки завжди застерігав, що пекло, геєна вогненна, плач і скрегіт зубів буде. Невже Христос прийшов спасати і поблажливо виправдати такий збочений спосіб життя? Не заперечуємо, що і такі можуть бути помилувані, але тільки коли виправляться, покарають себе…

Ісус Христос у 17-ій главі Євангелія від Івана каже до Отця Небесного: Отче, всі були Твої, а цих Ти дав Мені, і вони слово Твоє прийняли і за них Я посвячую Себе. І завважує: не за всіх, тобто, за тих, які помилилися, але прагнуть виправитися, карають себе, набувають у свою духовну природу мораль євангельську. Невже здоровий розум людський може погодитися, що подвижник, який все своє життя жертовно і віддано служив Господу Богу, стане у загробному світі поруч з нерозкаяним, не виправним збоченцем? У Царство Небесне увійдуть ті, які будуть володіти природою моралі Небесної, а не моралі пекла. Якщо таке збочення псує мораль суспільства на землі, то невже воно буде іншим у Небі?

Робімо самі, як здорово мислячі люди, висновки.