Дорогі, православні християни, подаю до відома апостольську Небесну правду. Деякі християнські меншини, якщо їх можна назвати християнськими, бо вони займаються не побудовою святого життя, а статистикою Святого Письма. Вони не живуть Святим Письмом, а підраховують число слів Бог, число слів Господь і подібне. Саме таке ставлення до Святого Письма людину псує, бо вона не турбується, щоб гідно молитву прочитати, такі люди не можуть вникати у духовний світ, осягати визнавати апостольську небесну правду (або вірити правді, яку подає православна церква), пізнавати невидиме, торкатися недосяжного вічного. Вони з віруючими відкривають дискусію, вважають себе християнською конфесією та не несуть подвигу, а шукають помилки Церкви, збивають з вірного шляху віруючих, доводять що Церква в цілому, і католицька і православна, придумали термін «Тройця», бо його у Святому Письмі немає.
В Святому Письмі Старого Завіту є приховано мова про Пресвяту Тройцю. В перших рядках Біблії вводиться термін «Боги», тобто, множина, то є Три Особи Божі. Пророк Давид прозирає Небесну Таїну. Словом Господнім сотворено небеса, і Духом уст Його — вся сила їх. Пс.32,6. Терміном «Слово» Іван Богослов називає Ісуса Христа. Ів.1, 1. Під терміном «Господнім» розуміємо Бога Отця. «Дух уст Його» Дух Святий, що від Бога Отця сходить. Ів. 15, 26. «3 Пророк Ісая бачив ангелів, які взивали один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! Іс.6, 3. В Новому Завіті дуже багато яскравих свідчень про три Особи Божі, виражені устами Самого Ісуса Христа. Сам термін «Тройця» «Триєдиний» вживають святі апостоли.
Отже доведену відповідь всім тим, які так міркують, дають святі літургії ранньої Церкви. Сказати, що Термін «Пресвята Тройця» породили вчителі Церкви, буде не вірним, бо ним повноцінно користувалися святі апостоли вже після Воскресіння Христового. Апостол Яків, Апостол Марк використовують у літургії слово Пресвята Тройця.
Дух апостольський, яким надихається Церква Христова у всі віки свого існування, відчутний не лише у книгах та посланнях мужів апостольських, але і у текстах ранніх літургій, авторами яких вважаються святі апостоли Яків та Марк.
Апостол Яків як єрусалимський єпископ був покликаний Самим Ісусом Христом до апостольського служіння і отримав жереб апостольства в місті Єрусалимі. В Старому Заповіті в Єрусалимі за повелінням Господа Бога був побудований храм, в якому приносилися кроваві жертви волів і ягнят, які слугували прообразом жертви Христа. Коли ж Христос Спаситель пророцтва сповнив, а прообрази виконав, – тоді зникла потреба в кровавих жертвах.
Напередодні Своєї хресної смерті, Христос Спаситель в сіонській горниці відслужив першу найсвятішу безкровну літургію і в ній вже було закладене все майбутнє Церкви, церковний устрій та таїнства. Так само як колись в Адамі, першій людині, Господь побачив усе майбутнє людства.
Апостол Яків за зразком обрядової кривавої жертви написав чинопослідування святої Євхаристії. Він до Христової безкровної жертви вводить елементи прообразових старозавітних богослужінь. Так, наприклад, юдейські священики зачитували на молитовних зібраннях уривки текстів Святого Письма (як Христос це зробив у Назареті), а потім робили дотичні настанови. Сприйнявши це, апостол Яків у чинопослідування безкровної жертви вводить читання старозавітних пророцтв про Христа як Месію, творів апостолів і Євангелія – слів Самого Спасителя. В читанні Святого Письма в храмі могли брати участь і не хрещені, тобто, оголошені, а вже в таїнстві безкровної жертви участь відводилася тільки для тих, які були здатні приймати святе причастя.
Поруч з літургією Якова з’являється літургія апостола і євангелиста Марка. Її чинопослідування аналогічне літургії Якова, оскільки вони мають єдине джерело – літургію Христа Спасителя. Апостоли за прикладом Спасителя приносили жертву на спомин про смерть Ісуса Христа. Ці твори були душею ранньої Церкви.
Сьогодні, коли Церква Христова занепадає, самі християни часто стають недбалими, гордими, зухвалими, безбожними. Представники різних сект, прагнучи принизити Церкву, доводять, що у Святому Письмі немає терміну „Тройця”, а Церква цим терміном користується. Наскільки ми можемо зараз судити, термін «Тройця» вперше вводиться в богослужбовий оббіг апостолом Яковом. У святій літургії апостол застосовує його декілька разів („троїчному і єдиному Світлу Божества, сущому в Тройці єдиній”, „нехай буде благодать і милість святої і єдиносущної і нествореної і нероздільної і поклоняємої Тройці з усіма вами”). Поняття про Пресвяту Тройцю вводиться також апостолом Марком у його літургії („Отця і Сина і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну”). Літургії апостолів Якова і Марка не ввійшли в канон книг Святого Письма, оскільки вони були в практиці Церкви. Літургія Якова була в канонічному користуванні Церкви до ІХ століття, а в пам’ятні дні служиться в окремих Церквах і по сьогодні.
Вже в часи апостолів почали з’являтися лжеапостоли, самозванці, які руйнували чисте віровчення Христове. Навіть в епоху ранньої Церкви виникло багато єресей та сект, частина з яких існують у тому чи іншому вигляді ще й досі. За словами Спасителя, спокуса мусить бути лиш горе тій людині, яка обманеться нею. Багато літургічних та богословських творів отців Церкви (Василія Великого, Григорія Богослова та ін.) були написані задля боротьби з єресями та поширення правдивого віровчення. Апостол Павло зауважив, що іншої основи як Ісус Христос не може бути, і святителі на цій основі непохитно утвердили Церкву Христову. З цієї потреби, у IV столітті Григорій Богослов розкриває богословське розуміння єдиного Бога в трьох Особах, а Василій Великий уточнює та коректує чинопослідування Божественної літургії.
У книзі «літургічна спадщина» виданій Чернівецькою єпархією в 2011 році подаються зразки ранніх літургій, їхній дух, і втаємничення жертви, наводиться необхідна критична і роз’яснювальна інформація. Окремі богослови у богослужінні бачать аналогію між духовним діалогом віруючої людини з Господом Богом та діалогом Спасителя з Отцем Небесним. Ісус Христос промовив молитву: Отче прослав ім’я Твоє, і небо відгукнулося: прославив і ще прославлю. Таким діалогом з духовним світом спілкувалися апостоли. Апостолу Филипу Дух Святий наказав охрестити євнуха. Апостол Ананія від Духа Святого отримав повеління хрестити Савла (апостола Павла). Він же відкрив апостолу Петру приховане знання через видіння чистих і нечистих тварин та наказав йти до сотника Корнилія. Той же Дух Святий повів Марію Єгипетську в пустелю на подвиг; Його ж у вигляді голуба Єфрем Сирієць спостерігав над Василієм Великим під час його проповіді. Дух Святий як колись, так і сьогодні перероджує людей, які приймають слово Ісуса Христа, і з людей неморальних робить їх високоморальними членами Царства Небесного (Марія Магдалина, Самарянка, митар Левій, апостол Матвій, митар Закхей та собор інших святих). Як апостоли керувалися Духом Святим, так і Василій Великий та Григорій Богослов, тому сумнівів у їх творах немає.
Містичні твори духовидців вводять віруючу людину в реалії відносин з Богом. Прот. Олександр Шмеман навчає нас найпростішого способу набуття чесної, щирої, духовної молитви. Коли ми мовимо щоденну молитву: „Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас”, її потрібно звернути до кожної Особи Пресвятої Тройці, зосередивши на цьому розум, думку, уста, і почуття. Слід прагнути жертовно, за прикладом блудного сина з євангельської притчі, віддати невартісного себе Богу. На таку молитву Небо відгукнеться. Після такої молитви сходить на людину Дух Божий і веде її на подвиг. Але якщо людина не бажає покинути свій гріховний стан, Небо не буде їй його руйнувати. Дух Святий насильства над свободою людини не робить. Через те й не йдемо вперед, бо не хочемо. Нехай Господь дарує всім нам, дорогі читачі, готовність на подвиг і зішле нам Духа Божого, як до цього апостолам і мужам апостольським.
Після здобуття такої молитви невід’ємно почнеться переслідування такого віруючого князем пітьми. Коли Христос воскресив Лазаря з мертвих і захитав пеклом, слуги пекла зібрали всіх своїх служителів з-поміж первосвящеників, книжників, фарисеїв і простого народу. Всі вони вийшли проти Христа і розіп’яли Його. Кожен, хто зуміє здобути такий дух молитви і буде почутий Небом, мусить бути готовим також прийняти жереб переслідування.
За вченням прот. Олександра Шмемана, у кожному молитовному проханні можуть бути зітхання, що Небом хитають і приносить невидимі, але реальні результати. Літургія – це реальне сходження в Небесний, духовний світ вже сьогодні, ще з-за життя. Такий віруючий схожий до апостолів, які спілкувалися з Христом воскреслим, він вміє заглибитися у духовний світ та може бути удостоєний честі бачити ангелів, які оточують престол жертви таємничої. Апостоли удостоїлися побачити Богородицю після її погребіння. Арсеній Великий, осягнувши такий стан, утікав на безлюддя, в пустелю і говорив: Краще бути з Богом, аніж з людьми.
Дорогі читачі, нехай Господь Бог дасть всім нам ласку заглибитися у світ духа, як апостоли, як Василій Великий чи Григорій Богослов.
Оце молитви з літургії ап. Якова:
Слава Отцю і Сину, і Святому Духові, троїчному і єдиному Світлу Божества, сущому в Тройці єдиній і розділюваному неподільно, Його ж славу небеса оповідають, земля ж Його володіння і море Його держава, і всяке почуттєве і розумне створіння завжди сповіщає Його величність. Бо Йому належить усяка слава, честь, влада і велич, нині і повсякчас, і повік. Амінь.
Предстоятель знаменує хрестоподібно дискос і чашу, а потім виходить на солію і здійнявши руки, благословляє народ: І хай буде благодать і милість святої і єдиносущної, і нествореної, і нероздільної, і поклоняємої Трійці з усіма вами.
Народ: І з духом твоїм.
Ознаменувавши правицею народ, предстоятель повертається у вівтар.
Диякон: Зі страхом Божим, будьмо уважні.
Предстоятель звершує возношення Св. Агнця, виголошуючи при цьому наступну молитву: Святий, що у святих перебуваєш, Господи, освяти нас словом Твоєї благодаті і находженням Всесвятого Твого Духа. Бо Ти мовив, Владико: будьте святі як і Я святий є. Господи Боже наш, неосяжний Боже, Слове, Отче і Душе Єдиносущний, відвічний, нероздільний, прийми у святих Твоїх безкровних жертвах з херувимами і серафимами і від мене грішного чисту пісню, що взиваю і промовляю:…
Предстоятель виголошує головоприклінну молитву – другу в чині літургії ап. Якова: Боже великий і дивний, поглянь на рабів Твоїх, що Тобі приклонили голови, простягни руку Твою державну, наповнену благословення, і благослови людей Твоїх, і збережи надбання Твоє, хай завжди і безперестану прославляємо Тебе, єдиного, живого і істинного Бога нашого, Святу і Єдиносущну Тройцю, Отця і Сина, і Святого Духа. Бо Тобі належить і підноситься від всіх нас усяке славослів’я, честь, поклоніння і подяка Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і повік.
Народ: Амінь.
Молитва з літургії ап. Марка.
Священик вітає тих, що стоять у вівтарі і в храмі, словами: Христос посеред нас.
Усі відповідають: Є і буде.
Священик: В однодумності сповідуємо.
Хор: Отця і Сина, і Святого Духа, Трійцю Єдиносущну і Нероздільну.
Найменування Бога Пресвятою Тройцею не ввійшли в книги Святого Письма, не були прийняті у канон, бо вони були у широкому користуванні Церквою у літургічній практиці. Ніхто в часи апостольської Церкви не мав у призванні імені Триєдиного Бога ні сумніву, ні упередження. Святий Василій Великий, щоб не було між християнами суперечок, обидві літургії об’єднав у своїй літургії. Все що у цих літургіях має засади вічності Василій Великий забрав у літургію під іменем «літургія Василія Великого», збагатив її і об’єднав з недосяжною духовною силою.
Апостоли Яків і апостол Марк свої літургії базували на Старозавітних обрядових прообразових жертвах волів і ягнят.
Святий Василій Великий збагнув духа літургії святих апостолів і скільки можна ввів людину через літургію в духовний світ. Отже, дорогі християни, не сумніваймося у термінах Пресвятої Тройці. Це апостольське, канонічне, а краще побиваймося проникнути у зміст молитов літургії Василія Великого і відчути євангельську силу духа.
Нехай Дух Святий просвітить нас і допоможе нам.
