Владико, як розуміти слова з Святого Писання: “Бо своїм ангелам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнувати на всіх дорогах твоїх”.
Чи це означає, що кожен крок людини є скерованим і контрольованим ангелами, невидимими духами?
Чи людина приймає самостійно рішення без втручання ангелів?
Як тоді людина може налагодити контакт, спілкування з ангелами, або перебувати в розумінні з ними?
Митрополит Данило:
Що собою являє слово? Слово-виразник розуму нашого. У Божественній славі мабуть у Пресвятій Тройці обмінюються поняттями, намірами. Наше слово тут, це здатність людини за рахунок повітря збуджувати вібрації повітря, і видавати звуки, передавати думки. Голос це є виразник нашої думки і дії. У загробному світі мабуть такого спілкування не буде, а буде спілкування таке як у нас буває з ангелами, або з Господом Богом, без звучання повітря. Але нам впалим не можна прослідкувати спілкування з ангелами. Воно для нас закрите. Нам легше спостерегти як злий дух на нас навіює свої спокуси, вони для нас відкриті. Злий дух очікує, що ми побачимо якийсь предмет який нас зацікавить. Саме, оце зацікавлення полонить нас, а спокуса робить на нас тиск, злий дух спонукає щоб ми пристрастилися до цієї речі і видали акт бажання. Мт. 15, 19. Зло вишукує річ яка нам бажана, вона нам не потрібна, але ми пристрастилися: до машини і хочемо мати таку машину, або пристрастилися до розпусти. Оці думки відкрито насилає нам злий дух і це ми можемо спостерегти, що у такий спосіб відбувається спілкування у загробному світі. Приходять думки, але ці думки стають відкритими від кого вони приходять. Для нас це закрите. Ми просто можемо спостерігати що думка негативна і розуміти, що це злий дух нас спонукає до зла. А як приходить добра думка то вона не наша, а ангела Охоронця, або Духа Святого, чи нашого ангела Охоронця іменного. Хтось носить ім’я Миколая і молиться Миколаєві, хтось іншому і ці думки це не наші. Наша вартість в тому, що ми, маючи крихітку розуму даємо критичну оцінку думки яка прийшла, яка нам дана чи від злого ангела, чи від доброго ангела. І ця крихітка розуму дає нам скільки вартості, що Господь Сотворитель захотів прийти і розіп’ястися за нас, щоб нам думки ці відкрити і дати право самим винести оцінку і побудувати в Бозі наше життя, вказати собі напрямок; хочу жити отак. І саме цей акт волі винесений за рахунок крихітки розуму буде мати всю вартість у загробному світі. Підсумок цієї крихітки розуму Христос оцінює: праведники засяють як сонце у Царстві Отця Небесного. Мт.13, 43. Ось ця крихітка розуму як елемент природи Божественної і його критична оцінка, правда чи не правда. Якщо ми страждаємо за правду то це є те сонце, яке має засяяти всіма барвами величі небесної. За правду людина мусить боротися, а навіть страждати. В Бозі трон всю вічність непохитний, бо в Бозі є єдина правда і акт нашої свобідної волі: хочу так, і за це страждаю, за це вмираю, але це є правда і це є критична оцінка елементу Образу Божого, крихітка розуму будує Подобу Божу в нас. Ми можемо прослідкувати як працює наш розум і як ми повинні міряти Божественний розум. Адам і Єва почали життя в раю. До розуму Адама і Єви каже Господь Бог: доглядайте, декоруйте сад-рай і цього вам досить, будьте обережні до дерева пізнання добра і зла, а з дерева життя споживайте плодів. Тут йде мова про розум. Дія, відношення розуму Сотворителя з створінням. Але тут уже є противник, є злий дух, який уже навіває своє і каже: як ви вкусите овочу забороненого, ви будете як Боги. Бут. 3,5. Тут яскраво бачимо спокусу. Вона заперечує Божественні настанови, вводить в блуд розум. Вона вводить неправду в розум, а ми швидкі, нам це бажано і ми без контролю виконуємо. Але ми не поставили знаку питання: а що буде як ми зробимо так, які наслідки з цього будуть. Бо Господь Бог застеріг: не їж овочу з дерева пізнання добра і зла, бо смертю помреш. Бут.2, 17. Адам не поставив питання: що таке смертю помреш, якщо з’їси овочу цього. Будуть наслідки погані. Трагедія, яка відбулася з Адамом і Євою в раю відбувається з кожним з нас; ми всі отримали від Господа Бога розум. Не вміняється нам зло в вину поки ми не устабільнимо розум. А коли ми здатні уже сказати хочу, чи не хочу і стояти на своєму тоді ми стаємо вже вміняємі і відповідаємо за те що робимо. Ми уже можемо видати акт волі хочу, чи не хочу. Адам і Єва видали акт волі хочу зла. І тоді стається трагедія яка стається з кожним з нас після того як ми зробили зло. Господь милується над Адамом і Євою, над людством і каже, що засуджує злого духа: положу ворожнечу між тобою і жоною. Бут. 3, 15. Оце слово, положу ворожнечу, це поставлено акт ганьби вічної, ворожнечі. Це не було сказано що тебе вб’є нащадок жінки, але ворожнечу поставлю, щоб ти ганьбився усю вічність за лукавство те, яке ти вселив у створіння Боже в якому поставлено основи розуму і правди. Людина, не подумавши прийняла неправду, і скоює зло. Зараз Господь Бог дає людині право від зла звільнитися, а батькові зла, злому духові готує засуд: той тобі розтрощить голову; ти будеш обмежений в силі. Бут. 3,15. Ти ледве будеш жалити Йому п’яту, ти не зможеш Йому завдати відчутної шкоди, яку ти завдав Адамові. Отже, Божественна мудрість промовляє до нашого крихітного розуму і хоче навчити нас контролювати все те, що ми робимо і не квапитися видавати акт волі хочу, чи не хочу. Ми мусимо вивчити, а тоді погодитися чи не погодитися.
Коли Адам згрішив, то Господь Бог відкриває які будуть наслідки гріха. А наслідки гріха це: проклята земля за твій гріх, бур’яни і терня вона буде вирощувати, ти мусиш працювати, щоб виживати і недуги будуть тебе переслідувати. Бут. 3,17. Премудрий Сирах 40, 1. каже: тяжке ярмо на нащадках Адама від колиски їхньої аж до гробу. Христос до розслабленого промовляє: сину, прощаються тобі гріхи твої. Спаситель зауважує: що легше сказати: встань, візьми постіль твою і йди до дому твого, чи: прощаються тобі гріхи твої. Ми відступаємо від правди дозволяємо злому духові користуватися нашим крихітним розумом, який є Образом Божим, який нам даний від Господа Бога. Злий дух використовує, оскверняє, безчестить і тоді поверне перевернутий розум. Після осквернення розуму ми виявляємося не здатними ні Богу принести славу, ні з ангелами розмовляти. Слово, це виразник розуму. А якщо вже розум перевернутий, то яке може бути слово. Ось як злий дух перевертає розум. Коли народ Ізраїльський ішов з Єгипту до землі обіцяної з великою силою. Господь Бог руками народу Божого переміг Єгипет. Всі сусідні народи були в переляку як воювати з таким народом, який все на своєму шляху переборює. Тоді моавитські князі запросили чаклуна. Цар моавитський Валаак запросив чаклуна Валаама. Чаклун вмів виходити у духовний світ. Господь Бог заборонив йому іти до Валаака, бо він мав злі наміри, проклясти народ Ізраїльський. Господь сказав до нього не йди. Але він дуже хотів іти. Мабуть хотів заробити. Господь тричі попереджував його, але він все-таки сів на осла і відправився. І коли він їхав до моавитян і обмірковував як можна обманути правду Божу. Він не міг змиритися з тим, що Господь йому заборонив. А своє бажання і лукавство злого духа захотів використати, забажав обманути Самого Господа Бога. На дорозі перед ним стає ангел і закриває йому хід. І аж ослиця заговорила людською мовою. Наскільки полонило зло чаклуна, що він навіть не звернув уваги, що тварина почала розмовляти з ним людською мовою. Чаклуна не можна було схаменути, злочин полонив його. Отак злий дух може запанувати над кожною людиною, яку полонить зло. Злий дух слідкує за нами і бачить; якщо ми на молитві старанні, якщо ми не можемо дозволити собі на неправду, то він не наближається до нас. Але коли ми розсіяні, байдужі, безпечні тоді він запускає у нас свої думки, навіває нам зло, а ми приймаємо. Отак Валаам прийняв злі думки від злого духа, полонився ними і вже не міг керувати собою, звільнитися від злого духа, а це допущено Господом Богом. Чаклун усе змішав. Господь Бог попередив його. Він у тому переляку, у Господній забороні ще на дорозі коли перестрів його ангел не нарозумився, дихав прокляттям, але зло в ньому горіло. Злий дух винаходить методи як використати на зло розум людини, щоб людина обов’язково зробила зло. Коли чаклун погодився, то нехай він не повернеться невинний. Нехай він будь-яку пакість зробить. Чаклун не міг проклясти бо Господь не дозволив йому. Він каже до Валаака: як прокляну, те, що Господь благословив. Ніяке прокляття вже немає там сили, де перебуває Боже благословення. В такому випадку прокляття може вразити самого чаклуна Воно повернеться на чаклуна. Валаак не захотів повернутися безуспішно, тоді злий дух навчив Валаама порадити моавитян, щоб вони вивели дівиць і жінок і спокусили ізраїльських воїнів розпустою і у такий спосіб обезсилили ізраїльський народ. Через розпусту благословення Боже від ізраїльтян відступить. Отак ми зловживаємо даром Божим, розуму. Яку силу має слово і свята правда. Розум і відчуття правди нам дані Сотворителем і ми повинні ними користуватися і будувати те, що варте засяяти у славі Отця Небесного як сонце. За це зло Валаака вбили ізраїльтяни пізніше коли завоювали землю обіцяну. І. Нав. 13, 22.
2020-09-06
