Сьогодні в Україні згадують тих, хто постраждав і був закатований злочинним радянським режимом у роки репресій. Комуністична влада переслідувала все, що підкреслювало українську самоідентичність – мову, культуру, мистецтво, духовність. Тисячі буковинців були вивезені в далекі і холодні краї, за Урал, щоб відірвати їх від дому і рідної землі,де вони були сильними. 

Сьогодні у храмі прп. Параскеви (Сербської) після божественної літургії настоятель храму, протоієрей Микола Семелюк, відслужив літію на спомин тих, хто був підданий репресіям. Серед таких і чимало прихожан храму, які пішли у вічність, але свого часу активно брали участь у відновленні української церкви і соборного храму. Вічна їм пам’ять.

Протоієрей Микола Семелюк: “Сьогодні ми вшановуємо пам’ять понад півмільйона українців – жертв політичних репресій безжального комуністичного режиму, які зазнали жорстоких катувань та переслідувань за волелюбний дух, одвічне прагнення до свободи, любов до рідної землі.
Ми знову згадуємо про людей, які полягли за те, щоб нині наша Україна відбулася, як вільна держава. Пам’ять про цих людей найперше потрібна нам, живим. Згадуємо для того, аби в наших серцях завжди жили не лише патріотизм і національна гідність, але й людяність. Шкода, що зараз дуже мало людей, які пам’ятають та бачать потребу продовжувати працю тих, хто став жертвою політичних репресій.
Зараз в Україні триває війна, яка продовжує забирати невинних. Хочеться, аби пам’ять про наших хлопців повсякчас жила у серцях кожного українця. Пам’ятаймо, що байдужість це один із найбільших наших гріхів. І я впевнений, що для всіх жертв репресій, як і для всіх інших відомих і невідомих героїв, важливі не дні їхньої пам’яті та прослави, але продовження тієї праці, яку вони розпочали та за яку віддали своє життя.
Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв репресій богоборчого радянського тоталітаризму.
Згадаймо їх в цей день у своїй молитві:
Господи Ісусе Христе, Боже наш, Ти сказав: більшої любові ніхто не має від того, хто душу свою положив би за друзів своїх, і Сам Ти дав приклад тієї всежертівної любові. Просимо ж Тебе, поглянь Своїм оком на цю велику любов, тих що тут і по всій Україні, у відомих і невідомих, пам’ятних і забутих могилах спочивають, батьків, братів, і синів наших, тих що впали в боях, загинули в тюрмах, чи на засланні. Прийми їх невинну криваву жертву. Дозволь, щоб ця їх жертва не була даремною, а щоб на землі, багаторазово обагреній кров’ю героїв наших, виросли квіти братньої любові, зійшло сонце волі й долі народу. Господи, а їх прийми в число вірних слуг і вчини їх спільниками Твого небесного блага. Вони пройшли тернистий шлях життя, і своєю смертю дали найвище свідоцтво найбільшої і єдиної заповіді — любові. Тож не погордимо тією їхньою жертвою. А прийми їх як прийняв Ти жертву праведного Авеля. І ради неї, а найбільше ради Твого милосердя і людинолюбства, прости їм усі їхні гріхи вільні і невільні. Упокій душі, їх в мирі та посели в місці Твоєї, слави, де спочивають духи Твоїх праведників,   Тобою  прославлених: великого рівноапостольного князя Володимира, святої княгині Ольги, сповідників та борців Христової віри та Святого Православ’я, і всіх святих Твоїх, щоб вони разом могли, оглядаючи невимовну красу слави лиця Твого, і прославляли Тебе на віки-віків. Амінь”.