Розпочалася свята чотиридесятниця. Це час святого і Великого посту, час прощення, час задуматися над своїми вчинками і над своїм життям. Це час подбати про душу, а не про тіло своє.
На порозі Великого посту ми повинні пробачити один одному наші взаємні образи, наші нерозумні слова. Господь навчив нас молитви, яку знаємо з дитинства і промовляємо до смерті – Отче наш. У ній ми кажемо – Отче прости провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. Господь Бог кладе нас у залежність самих від себе. Як самі заробимо у цьому світі, таку будемо мати винагороду.
Перед наші очі з початком посту постає свята Голгофа. До неї прямуймо, щоб поклонитися Спасителю, а за потреби пролити сльози, буквально чи таємно, але покаятися за гріховні вчинки. Слово прости маємо пропустити через розум і серце, і вийшовши з храму дотримуватися обіцянок перед Господом Богом.