За Юліанським календарем, пам’ять першомученика Стефана вшановують на третій день після Різдва. Церква, прославляючи святого у своїх богослуженнях, дає йому потрійний титул, називаючи його апостолом, першомучеником і архидияконом. Святий Стефан належав до 70 апостолів.
У Діяннях апостолів (Дії.6, 8-7, 5. 47-60) про нього сказано, що він був “муж, повний віри і Святого Духа… повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі” (6, 5 і 8).
Святий Стефан Оскаржений перед Синедріоном фальшивими свідками, він мужньо визнає християнську віру. Через це його виводять за місто й закидують камінням. Це відбулося 34 або 35 року після народження Христа. Як Христос, так і він перед смертю молиться за своїх ворогів. Святий Степан перший після Христового вознесіння віддав життя за Христа. Тому він має почесний титул першого мученика.
Святий архидиякон Стефан загинув мученицькою смертю у віці 30 років. Після каменування вороги залишили його тіло на здобич диким звірам. Про це згадує св.Єронім. Аж на наступну ніч Гамалиїл послав надійних людей, щоб вони таємно взяли мощі святого Стефана і перенесли його в село Кафоргамалу, недалеко від Єрусалиму. Там Гамалиїл поховав тіло Стефана.
У 415 році тіло святого Стефана віднайшли і перевезли до Єрусалиму, перепоховавши в храмі на Сіоні. Згодом дружина візантійського імператора Феодосія, Євдокія, відвідуючи Єрусалим, побудувала величавий храм на честь св. Стефана. Він був зведений на тому місці, де архидиякон зазнав мученицької смерті.
