«Дорога молитовна громадо, ми зібралися на молитву за Українську Державу, за Українську націю. Україна вже багато років у війні і в даний час, на днях, повинні відбутися переговори про мир між Україною і Росією з залученням політичних лідерів європейських могутніх держав. Ми хочемо мати свою державу, державу багату, сильну та, на жаль, не тим шляхом ідемо. Я, як священнослужитель, маю такі міркування. Ми не серйозно, безвідповідально ставимося до Української Держави, не в Бозі будуємо батьківщину. Господь Бог у Святому Письмі показав нам зразки міцної держави.

Єгипет ізраїльтян, як даремну робочу силу, змусив будувати міста для себе (Вих. 1:14). Щоб ізраїльтяни не ставали могутніми і не вийшли з Єгипту, єгиптяни прийняли рішення топити у воді, як майбутніх воїнів, народжених дітей чоловічої статі та ще багато іншого зла робили єгиптяни ізраїльтянам (Вих. 1:10, 16, 22). За це зло Господь, коли виводив народ Свій з неволі, то перемінив воду у кров і змусив єгиптян пити кров за вбивство дітей, яким Господь Бог дав життя і визначив місце у Царстві Небесному (Вих. 4:9). Зло, яке хто робив, Господь повертає на його ж голову. Єгиптяни що заслужили, те й отримали.

Господь вивів народ з неволі, і повів через пустелю до Землі Обіцяної. Пустеля не здатна забезпечити чисельному народові достатньо їжі, та Господь посилає щодня хліб небесний, манну, для прохарчування народу (Вих. 16:31). Народ став ситим, та невдячним  Богу, а на Бога нарікає: хоче м’яса, часника, цибулі, хоче бенкетів (Числ. 11:5). Нащадки Рувима хочуть священства, на яке втратили право через розпусту їхнього прадіда Рувима (Бут. 49:4). Інші хочуть влади, ще інші хочуть повернутися в Єгипет у рабство (Числ. 14:3). В Святому Письмі Господь застеріг все людство від подібних забаганок і показав наслідки від них.

Кожен з нас має Святе Письмо, та ми його не читаємо, а ті ж самі помилки, про які застерігає Святе Письмо, повторюємо. Господь застерігає людей, щоб вони у святковий день не працювали, а шукали Бога, молилися до Бога (Вих. 20:8; Числ. 15:32, 35). А хто з нас хоче молитися? Хочемо на пляж, у парк, на бенкет. Хто хоче Бога? Господь наказує не зневажати імені Божого, не зневажати храму Божого, священника Божого, поважати батька і матір, не кажучи вже про сироту, вдову… (Лев. 24:16; Числ. 15:30; Рим. 2:24; 1Тим. 6:1). А що ми робимо? Лиш те, що й зневажаємо Господа Бога, до брудних слів додаємо ім’я Боже чи святих. Ми дісталися до влади, обкрадаємо простий народ, який справді працює, чим провокуємо народ до нарікання і незадоволення. Одні гребуть мільйони, а інші їх за це проклинають. І перші, і другі творять зло. Як дісталися до владних кабінетів, шукаємо розпусти, пляжів закордонних, палаців на березі моря… Як глибоко ми впали, як далеко відійшли від правди, від Бога… Кому давати державу? Кого милувати? Ми стали аморальними, бо нас так виховувала атеїстична Росія десятками років. Вона змушувала нас хрести ламати – знамено спасіння, храми закривати, на канонічну Церкву плювати, єпископів бруднити… Господь показав обов’язки влади, правителів. Правитель повинен в імені Божому керувати народом Божим (Лев.19:2. 21:9.). Коли в нас така влада буде? Мойсей сам собою нічого не робив, а завжди перепитував Бога. Ми ж маємо Святе Письмо, невже немає у кого перепитати? Правитель повинен в імені Божому серед народу Божого дотримувати правду Божу (Числ.12:7. Втор.гл. 32.).

Є ще такий приклад Святого Письма. Господь вивів народ ізраїльський з неволі, але потім ізраїльтяни не захотіли платити данину на  державу, на армію і відмежувалися від Юдейського царства. Зробили собі ідолів і служили їм (2Цар. 20:1). Господь посилав пророків, врозумляв, та все даремно. Народ став нездатним виправитися. Тоді Господь віддає їх в полон ассирійський, у землю язичників, а язичників переселяє до Землі Обіцяної (1Хрон.5: 28. 6:15). Чи це не застереження нам, невартісним християнам, що ми хрещені, але життя наше гірше ніж язичників. Чи не захоче Господь нас, християн хрещених, відкинути в загробному світі, а на місце нас, аморальних християн, прийняти до слави Божої моральних нехрещених. Та коли я це кажу мене запитують: навіщо ти це кажеш, хто це буде слухати, кому це треба? Дорога молитовна громадо, це сказав Сам Господь Бог. Можемо слухати чи не слухати, це вже проблема нас самих.

Переговори будуть. Дай Боже позитивних результатів, але добра годі чекати, бо ми, навіть формально, не покаялися. Всі ресторани перевантажені бенкетами, доми розпусти обтяжені. Невже Господь буде сприяти нам, які спрямували себе до пекла. Кому давати батьківщину, де ті моральні люди, які використають дар Божий собі на спасіння, а Богові на славу? Хто готовий завтра дякувати Богу за ласки?

Ми в Святому Письмі маємо й інші перестороги. Допотопний народ Господь знищив, Содом і Гомору Господь Бог спалив. Чому? Господь Бог сотворив людину не для пекла, щоб пекло мало забавку. Тому й знищує, щоб не мучилися ті, що накинулися на ганебні пекельні задоволення. Храми Божі порожні, а в ресторанах місяців за два черги на бенкети. Побенкетували, попиячили і бенкет завершуємо стріляниною, смертю одного з-між себе. Так як написано у Святому Письмі. І сама Церква вже впала надто низько. Колись тільки і обороняли себе “канонічністю”, благодатністю, апостольскістю, прикривалися Константинопольським патріархом. А зараз ту ж канонічність і благодатність, яку Церква Українська отримала, зневажають, бруднять, таврують і самого патріарха Константинопольського, яким колись прикривалися. Кого і за що милувати? Це результати безгосподарності влади.

Ні батьки, ні держава не виховують достойного громадянина. Кому дати державу, хто, коли наступить мир, буде Богу дякувати, Бога хвалити? Хто хоче будувати моральну в Христі людину? Наскільки ми нерозумні… Ми, з нашою свідомістю, якщо б мали доступ до Бога, то дозволили б собі відкрито Його зневажати, як робили це розпинателі. Та ми так дозволяємо собі зневажати єпископів, священників та богобоязних християн. Христос пожертвував Себе за людей, що помилилися і згрішили, але прагнуть виправитися. Невже Господь нам, негідникам, буде сприяти, бо ми захотіли до пекла?

Молімося Господу Богу, щоб витягнув нас з того багна, в яке ми ввалилися. Дух Святий відступив від нас, ми не творимо молитви, не дотримуємося посту, правди Божої немає в нас. Одне говоримо, інше робимо, а ще про інше думаємо. Лукавство полонило всіх нас. Ласку можна у Бога вимолити, та не без покарання. Світ так існував від віків. Одні злі люди захищали одні злі позиції, інші свої, але теж злі бажання. Але ні одні, ні інші не на славу Божу, а на своє прагнення і пожадання; і злі злих виводили з життя, а лагідні продовжували свій рід і примножували насельників Царства Небесного. Чи захоче Господь нам дати майбутнє, чи буде для кого зберегти Українську Державу?

Цар ізраїльський Давид, коли злий дух його спокусив, захотів зробити перепис населення. Його відраджували, а він настояв на своєму і згрішив. (1 Хрон. 21:14). Господь покарав його царство моровицею. Так вигинули негідники, а люди Божі продовжили моральне богоугодне життя. Ми прийшли на молитву і молимося, бо у нас вибору немає. Але схаменімося, виправмося. Нахилімо до виправлення кожний свого ближнього: сина, дочку, невістку… Невже ми народилися для того, щоб тут, на землі, бенкети проводити, чи може для розпусти? Ми народилися, щоб набути високе моральне життя, і щоб могли з Господом Богом лицем до лиця розмовляти. Ми тут на землі з людиною, яка зганьблена розпустою чи крадіжкою, не хочемо мати жодних відносин, то невже з нами такими зганьбленими Господь захоче ділити всю вічність? Слухаймо це слово і передаймо його іншим. Дане слово моралі — це слово Святого Письма. Від нас ніхто нічого більше не вимагає і не має права вимагати, але без цієї моралі ми не християни, не діти Святого Бога, не маємо права називати Бога Отцем. Ми мусимо переступити через себе, зламати себе і своїх ближніх. Тільки тоді ми можемо сподіватися мати багату міцну батьківщину, високоморальну державу Україну. Нехай Господь Бог допоможе нам і благословить нас.