Головна алея Центрального кладовища Чернівців – це наш сум, трагедія, наш виклик. Тут, з початку війни з російськими окупантами, не перестають майоріти національні стяги на могилах наших захисників. Це місце  спільних сліз і невимовної туги. З мармурових надгробків на нас дивляться зовсім молоді люди, яким би іще жити не пережити. Тут затискають гнів на ворога не байдужі українці, рідні витирають вологі очі, діти, які вже підросли, отримують перші уроки захисника.

З нагоди дня шанування нашої Покровительки Божої Матері та дня Захисників України на кладовищі зібралося чимало чернівчан – військові, матері, батьки, дружини, сестри загиблих українських військових від російських куль.  Лунала поминальна молитва, яку промовив Митрополит Чернівецький і Буковинський Данило. 

Владика звернувся до всіх присутніх:

“Сьогодні скорботний день для нашої нації. Немає держави, якщо немає армії, немає держави, як немає землі, немає нації, як немає національних героїв. Ми, українці, можемо пишатися тими, хто поклав своє життя за нас з вами. Ми маємо нині й живих героїв, які захищають Батьківщину. Нехай Господь Бог прийме нашу молитву і дасть мир і спокій тим нашим захисникам, які відійшли в інший світ. Нехай Господь Бог дасть мир в душі воїнам, які на рубежі захисту перебувають, аби вони дочекались свого повернення додому. Нехай Господь Бог умиротворить ветеранів цієї війни, які повернулися до своїх родин, бо вони є нашою гордістю, вони цвіт держави”.

Під час панахиди на цвинтарі були присутні представники влади, військові, родини загиблих, молодь. Люди тримали запалені лампади, а згодом піднесли їх до могил воїнів. Священники окропили могили героїв свяченою водою.