Проповідь Митрополита Данила у неділю, 5-го жовтня у соборному храмі прп. Параскеви після читання Євангеліє.

Митрополит Данило:

«В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Свята Євангелія сьогодні навчає нас Божому провидінню. Апостоли пішли ловити рибу, бо вони були рибалками. Апостол Петро добре знав, що коли змінюється температура, то знижується тиск, і це негативно впливає на риболовлю, адже вся риба йде на дно водойми. Не зважаючи на це апостол Петро всю ніч рибалив, але так нічого не впіймав. Христос Спаситель сказав Петрові закинути сітки праворуч від себе і буде улов. І справді, апостоли упіймали таку кількість риби, що сіті ледь витримали. Апостоли запросили ще й інших рибалок і наповнили два човни рибою.

Апостол Петро був вражений тим, як діє слово Ісуса Христа. Коли Христос Спаситель сказав закидати сіті у той момент, коли улову бути не могло за природними ознаками, Його слово виявилося не порожнім, а навпаки плідним. Апостол Петро падає до ніг Ісуса Христа і визнає людську бідність на знання Бога і віру у Бога. Ми створені на подобу Божу, для Бога і маємо наслідувати Бога, уподібнюватися Йому. Натомість, ми не здатні мати слово в устах своїх таке владне, як  в устах Божих. А, ми ж повинні стати подобою Божою. Ісус Христос заспокоює Петра і каже йому – «Не лякайся, від цього часу ти будеш ловити людей». І додає – для Царства Небесного.

Христос Спаситель показує, як діє провидіння Боже. Є невдачі у людини, але потім Господь Бог змилостивлюється і винагороджує труд. Народ ізраїльський виявився у неволі єгипетській. Він пішов до Єгипту, щоб пережити голод. Але народ залишився там надовго у рабстві. Утім єврейський народ має повернутися в землю обіцяну. Адже у Бога не виконання обіцяного бути не може. Милосердя Боже відбувається заради праотців – Авраама, Ісаака, Якова. Єгиптяни старалися утримати ізраїльтян у рабстві, адже це була даремна робоча сила, яка зводила цілі міста. Господь Бог посилає на Єгипет 10 покарань, щоб змусити єгиптян побачити своє безсилля перед Богом. Господь дає зрозуміти Єгипту, що Він єдиний живий Бог і Його святістю наповнюються інші народи.

Якщо Господь Бог благоволить щось зробити, то це обов’язково відбудеться. Отець Небесний укладає угоду з Авраамом, Ісааком, Яковом, бо вони вміли угодити своєму Отцеві. І Господь Бог обирає за мужа Мойсея, який здатний розуміти і виконувати волю Божу. Виховання Мойсея також заслуговує на увагу. За законами фараонів дитя потрібно було вбити, але мати вчинила так, що Мойсей залишився жити. Він потрапляє у дім фараона і там виховується. Мати Мойсеєва вимолила у Бога ласку для свого сина і він не тільки не гине, а здобуває освіту і навіть претендує на царський трон. Але Мойсей не міг стати фараоном, адже потрібно було бути жорстоким. Мойсеєві загрожувала навіть смерть. Він втікає у пустелею, хоча й не всім вдавалося її перейти і не загинути. Мойсей зумів вижити в пустелі. Слово Ісуса Христа вже тоді мало дію. А віра Мойсея була такою, що дозволила йому вижити. Господь Бог кладе усі труднощі і суперечки з єгиптянами на Мойсея. Не проста була справа вивести увесь народ з Єгипту. Природньо, що виникали різні протести. І коли Мойсей усе це витримав, то прикликав Господа у важку хвилину, і  почув голос – «Благословенний ти, Мойсею, бо Я, Всемогутній, вибрав тебе, і ти станеш сильнішим за великі  води; бо вони слухатимуться твого наказу, немовби ти є Бог». Мойсей удостоївся у Бога великої уваги, бо зумів витримати покладену на нього місію.

Мойсей перемагає єгиптян, але розпочинається кривда від своїх. Народ бачив дію Божих сил, але хотів вірити, що вони особливі у Бога і мають право на все, що забажають. Народ поставив Мойсея перед фактом – або нас поважати, або Господу Богу служити. Мойсей вибрав Бога. Господь Бог випробовує Мойсея і каже, що саме від нього піде інший народ. Утім Мойсей не турбується про народ, а турбується про честь імені Господа Бога. Мойсей хвилюється – якщо народ буде знищено в пустелі, то що скажуть у світі про Бога, мовляв не потурбувався про народ. Мойсей переймається честю Господнього імені.

Народ входить у землю обіцяну, але терпить розплату. Загинули ті,  які хотіли банкетів при ідолах, ті, які хотіли влади, які хотіли повертатися в Єгипет, ті, які бунтували проти волі Божої. І зараз люди гинуть, бо надто багато собі дозволяють усупереч Богові.

Інше провидіння Боже, на Йосифі. Йосиф був дитиною покірною, а брати були свавільні. Господь Бог обирає Йосифа, як предмет свого провидіння. Посилає йому пророчі сни. Йосиф розповідає їх , а брати розуміють сни як пророцтво і замислюють знищити Йосифа. Спершу вони хотіли вбити його, щоб не справдилися пророцтва, але продали у Єгипет.  Йосиф у Єгипті страждає. І ці страждання стають основою удосконалення розуму. Він потрапляє у дім Потіфара. Там показує своє вміння вести господарські справи.  Стається так, що Йосиф потрапляє у в’язницю. Але це його не зламало. Віра в Бога допомагає йому вижити. Ба навіть більше. Провидінням Божим Йосиф стає володарем Єгипту, другим після фараона.

Так і над нами провидіння Боже має свої завдання. Ми не винятки. Нас щодня підступом хоче заволодіти злий дух шукаючи шляхи знечестити душу. Наше завдання знайти у собі сили вистояти. А силу потрібно шукати у Бога, звертаючись про допомогу і виконуючи Його веління. Ісус Христос є нашим світильником, який дає нам проміння для спасіння. Ми повинні Йому служити так, щоб дбати про це щодня. Не так служити, нині мовляв я трохи згрішу, а потім не буду. Це слабкість нашої віри і нашого служіння Господу Богу. Особистістю у Бога стають ті, які вміють вистояти у найскладніших обставинах. Тут, на землі ми заробляємо собі майбутнє. Навіть Адам не встояв перед спокусами, а Ісус Христос Показав приклад як встояти перед злом.

Спершу апостоли думали, що з приходом Ісуса Христа вони отримають блага у житті, становища у суспільстві або політиці, насолоджувалися чудодійними явліннями, які творив Ісус Христос. Але коли Син Божий відкрив їм правду про те, що Його чекає, і що він має загинути заради людства, то апостоли пройнялися більшою вірою і пішли проповідувати світом. Вони за розп’ятого прийняли мученицьку кончину. Так і ми несемо свій хрест, бо для якоїсь мети Господь Бог нас створив.

Сьогодні ми святкуємо акт зачаття Іоана Хрестителя. Зачаття не з похоті, не з  гріха, а з провидіння Господнього. Ісус Христос про Іоана Хрестителя засвідчив, що не народилося більшого за Іоана народжених жінками (дружинами). Воїни Ірода шукали народженого Іоана. Вбили Захарію. Але Єлизаветі вдається втекти в пустелю і там сховатися. Вона живе з дитиною у печері аж до часу покликання Іоана Хрестителя. Доля Іоана була суворою увесь час. І на це було провидіння Господнє. Господь Бог обирає особистості ті, які вміють перемагати у собі спокусу до розпусти, майна, випивки. Спокуси нас усіх полонять завжди. Якщо людина перемагає спокуси і приймає на себе тягар, то тоді такі особистості угодні Господу Богу. Про таких провидіння Боже може сказати – я знайшов людину за уподобанням мого серця. Але, якщо людина обирає саму себе для шанування, то це вже не друг Божий, він Богові не потрібен.

Господь Бог обіцяв ізраїльському народові землю обіцяну. Але бажав бачити народ порядними і обіцяв всі свої благословення – досконалий розум, родючі поля та плодючі виноградники, захист від ворогів і всякий добробут. Але, коли ти будеш злий, нічого цього не буде, а вороги будуть переслідувати тебе та заберуть твій хліб і майно. І навіть Господь Бог стане проти тебе, щоб розсипати по всіх народах і землях.

Не увесь народ ізраїльський відзначався порядністю. Коли виходили з Єгипту було багато серед народу чаклунів, ідолопоклонників та інших. Але, все ж, більшість народу були порядними. Мойсей просить людей молити Господа Бога і тоді все буде. Господь Бог шукає людину стійку, яка готова тисячі разів померти за честь імені Божого. Таким Господь Бог дає свою подобу і садить праворуч себе, як Сина Божого. Такі люди є милими у Бога, він називає їх своїми синами, довіряє багато для діяння.

Є ужитті удачі і невдачі. Це не є випадковістю. Це провидіння Боже, яке ми бачили на Йосифі, на народі ізраїльському. Воно відбувається на нас. Ми кличемо Бога, інколи не дуже усвідомлено, але ми не хочемо перед Ним відповідати і виконувати обіцяне. Ми прикликали Бога і отримали від нього ласку, але не хочемо розуміти, що це з Його волі відбувається. Похоті будуть нас полонити усе наше життя. Але ми маємо встояти проти них. Хто не може встояти, але просить – Бог вчить таку людину недугами, випробуваннями, але не дозволяє людині впасти у зло і відпасти назавжди від Господа Бога. Ми пізно все це усвідомлюємо, коли зло вже заволоділо нами. Тоді ми згадуємо  про Бога, прибігаємо до Нього за порятунком. А чи заслуговуємо на негайну допомогу?

Людина, яка зробить висновки з пережитого, усвідомить і покається, буде помилувана. Хто буде закопувати себе все глибше і глибше, то таким вже й  церква не допоможе. Важко звільнити людину від злого духа, якщо вона добровільно запросила його у своє життя.

Дорогі брати і сестри, борімося за честь імені Божого. Це найсвятіше. Як казав Йосиф жінці Потіфара – «Як зроблю зло перед моїм Богом?». Якщо завжди будемо ходити з Богом, то ми самі зла ніколи не допустимо, а Бог довірить нам великі справи.

Якщо ми дбатимемо про честь імені Божого, то й Господь потурбується про наші імена у Царстві Небесному на всю вічність. Амінь».