13-ої неділі після п’ятидесятниці православні вшановують пам’ять Прип. Антонія і Феодосія, основоположників чернечого життя в Україні, тих, хто за велінням Божим заснували монастир на Печерських пагорбах і тим самим прославили віру Христову на тисяча років. Печерська лавра дала Богові 170 святих угодників, які силою свого духу і молитви здобули святість у Бога і вказали всім прийдешнім поколінням дорогу до вічності.
Проповідь Митрополита Данила після читання Євангеліє:
«В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.
Камінь, що його відкинули будівничі став в основі нової будови. Свята Церква сьогодні подає нам підсумки місії старозавітної Церкви. Старозавітна церква мала підготувати людство до приходу Месії. Господь Бог створив людину і дав їй внутрішній закон – совість, яка докоряє за вчинене зло, а за добрі вчинки нахвалює. Коли цього закону виявилося мало, тоді Господь Бог вводить інший порядок, у якому людина повинна бачити свої прогріхи і повинна розуміти, що нестиме покарання за скоєне. Це вкладається у свідомість людини.
Апостол Павло каже, що поки не було закону гріх не мав сили, і смерть не могла панувати. А коли закон постав, то гріх ожив і покарання стало реальним. Коли злі ангели зрадили Господа Бога, то Він приводить людину, яка має зайняти місця втрачені злими ангелами. Господь Бог це передбачив на предвічній нараді. У Святому Письмі говориться, що рай обтікали чотири річки. Одна з них мала золото і цінне каміння. Господь Бог передбачив, що буде релігія християнська у якій буде золото і каміння, тобто чесноти, які поставлять людину перед Господом Богом. Каміння у Святому Письмі багато разів наводиться як прообраз, що означає вічність. Камінь це таке утворення, що не псується і може стояти мільйони років. Камінь був взятий як основа, що Господь Бог готує для вічності. Отже, в річці було золото, яке не псується і каміння, що є основою вічності. Господь Бог передрікає, що буде Христова Церква, яка сповниться чеснотами.
Були два брати Ісав і Яків. Первородний Ісав був не терплячий у випробуваннях. Опинившись сам на сам з голодом, продав своє первородство молодшому братові Якову. Згодом Ісав зрозумів свою помилку і опанований злим духом захотів помститися Якову. Але у Бога немає панування злим намірам. Яків рятується втечею до родини матері Ревеки. У дорозі він лягає відпочити, а під голову кладе собі камінь. Як спадкоємець Авраама і Ісаака отримує видіння під час сну. Бачить великі сходи до небес, а по них йдуть ангели, а на горі стоїть Господь Бог. Каже Господь Якову: “Я Господь, Бог Авраама й Ісаака. Не бійся! Землю, на якій ти лежиш, я дам тобі, твоєму потомству. І буде потомство твоє численне, як пісок морський, і в сiмені твоєму благословляться всі народи землі. І ось Я з тобою, й охоронятиму тебе скрізь, куди б ти не йшов, і поверну тебе в цю землю”.
Тут під сіменем чи нащадком його, через якого благословляться, тобто ощасливляться всі народи, мається на увазі Спаситель.
Це означало, що рід Якова буде розростатися, одні будуть прямувати до неба, інші будуть сходити вниз. А в кінці у роді Якова народиться Син Божий. Яків прокинувся у страху Божому. На камінь вилив єлей на освячення. Яків видає акт волі, якщо Господь Бог збереже його у дорозі, дасть їжу та одяг, то десяту частину Яків клянеться повернути Богові. Це початок десятини від того, що людина придбає. Вона увійшла законом у старозавітну Церкву, і в новозавітній ніхто її не скасував. Яків називає цю місцевість, де було йому видіння, Вифіль. Там через більше як 1800 років народився Спаситель світу.
Господь Бог вів народ ізраїльський через Червоне море і привів до гори Синай, на якій показав велич Свою. Мойсей зійшов на гору і отримав десять заповідей, кам’яні скрижалі, що мають основу вічності і незмінності.
На камені також залишив свідчення Ісус Навин, коли завоював землю у ханаанських народів поставивши камінь-свідчення на угоду між Богом і людьми. І знову камінь став свідком. Ця угода стала прообразом Тайної вечері, коли Син Божий, як представник неба, укладав угоду з апостолами представниками людства, що хліб і вино стануть тілом і кров’ю Христовою і будуть робити людину однієї природи з Господом Богом.
Пророк Ісая дорікає, що народ уклав угоду з смертю, з пеклом, а притулком своїм зробив неправду. Написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться». Той, хто не працює над чеснотами не зможе досягнути високих достоїнств і залишиться в душі своїй з надбанням своїм, хоче чи ні, але залишиться з пеклом своїм. А пекло зруйнується і демниця не буде мати над ким панувати. Мука буде полягати у тому, що людина втратить право оглядати лице Господнє.
Коли Мойсей вів народ пустелею, то всі страждали від нестачі води. Господь наказав Мойсеєві йти до скелі, де можна буде втамувати спрагу. Мойсей вдарив по скелі жезлом, але вода не потекла. Чому? Тому Що Мойсей думками і всім своїм єством перебував у світських проблемах, а не зосередився над Божим. Ударив вдруге і води потекли. Народ вдосталь напився води. Апостол Павло каже, що це була велика таємниця у прообразі каменя, бо камінь був Христос. Перший удар жезлом символізує нашу байдужість. Ми не зосереджені у Богові. Слова молитви промовляємо автоматично, а наші думки зайняті побутовими проблемами, які Богові не потрібні. Ми повинні казати молитву не про Бога, а до Бога. Покликавши ім’я Бога всім своїм одкровенням, на нас може политися благодать Божа. Розмова з Богом виведе нас на шлях істини. Відмовляймося від свідомого вчинення гріха. Ми часто самі шукаємо гріха, ще й старанно, бо хочемо насолоди земної. Ми самі собі вчиняємо зло. Якби такі зусилля переспрямувати у бік пошуку святості, знайдення божої благодаті, то й майбутнє наше було б іншим.
У хрещенні людині знімається вся провина Адамова і ми стаємо чистими. У святій сповіді ми відкриваємо перед Господом Богом свої гріхи і Дух Святий відпускає нам наші гріхи. У святому Причасті ми стаємо одноприродними з Ісусом Христом. У ту міру, якою ми можемо прийняти Ісуса Христа, у ту міру ми освячуємося. У миропомазанні Дух святий сходить на нас. Це сім очей, які Церква Христова використовує, щоб звільнити нас від гріха. Але ті, що мають угоду з смертю і пеклом залишаться з ними.
Вода з каменю обмиє всяке зло. Розбійник на хресті покаявся і став помилуваний. Благодать Божа така і розбійник повірив, що Ісус є Сином Божим. Ісус Христос освятив людську природу сорокаденним постом у пустелі. Людська природа удостоїлася спілкування з ангелами. Ісус веде людську природу до прославлення імені Божого. Якщо так відбудеться, то й Бог прославиться в людській природі. Бог в людині, людина в Бозі, і це благо на всю вічність.
Ісус Христос і віра в нього – це та чеснота, яка перевершує усе. Ступаймо вірним шляхом, віруймо у Христа Спасителя непорушного як камінь, якого ні пекло не може зруйнувати, і ніяка сила на світі. Христос збирає біля свого підніжжя усіх праведників, щоб потім привести до Отця. І буде один пастир на всю вічність. Амінь».
