Більше року християни України майже схвильовані критикою папи римського щодо перекладу українською мовою молитви «Отче наш». А саме, прикро папі римському чути звернення «не введи нас у спокусу», тобто папа римський, який не володіє українською мовою зовсім схвильований цими словами. Він начебто доказує, що «Бог ніколи не вводить нас у спокусу. Він дозволяє нам відчувати спокусу, але ми повинні самі зробити вибір». Безкінечні запити віруючих змушують нас дати спростування для їхнього заспокоєння.
Святе Письмо подає, що Господь Бог людину випробовує. До Адама сказав: не їж овочу з цього дерева. Бут.2,17. Патріарха Авраама випробовував багато разів, а саме: обіцяв нащадка і не посилав понад 90 років, але потім дав нащадка. Бут 15, 4. Господь Бог додержав Свого слова. І знову Авраама випробовує: коли нащадок Ісаак виріс, тоді Господь Бог захотів, щоб Авраам приніс його Богу в жертву і Авраам скорився волі Божій. Бут. 22, 2. Бог випробовує, але і винагороджує тих, хто достойно випробування це приймає. Бог назвав Царство Небесне «Лоном Авраама». Лк. 16, 22. Жорстоке випробовування принесло Аврааму таку честь. Так кожен праведник, який вступає у відносини з Господом Богом мусить перейти випробування і у винагороду прийняти честь у Бозі. Таку честь приносить термін «не введи нас у спокусу», тобто допоможи нам спокусу перемогти.
Святе Письмо каже, що Господь Бог дає випробування не понад силу людини. Те що понад силу людини, те Господь бере на Себе. Як наприклад, спасіння роду людського. Треба було випробувати людську природу, людська природа повинна була принести Богу покаяння, спокутувати свою провину, а потім чистою принести себе Богу в дар. Це було не під силу звичайній смертній людині, це виконав Син Божий – Сотворитель людини. Мт. 16, 21. В розмові з Никодимом Ісус Христос про ці речі каже: «Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте. Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?» (Ін 3,11-12). Те, що перевершує людські сили, Христос бере на Себе. Христос Спаситель взяв на Себе немочі наші і тягарі наші, й поніс (Іс.53,4. Мт.8,17.), а нашу людську природу представив чистою освяченою обожненою, піднесеною до гідности обожнення, достойною сісти на божественному троні царського достоїнства. Мк. 16, 19.
Молитва «Отче наш», (Мт. 6, 9.) а саме слова: «і не введи нас у спокусу» у такій формі з’явилася близько середини 9-го століття у Болгарській Церкві, і такий переклад привіз князь Володимир в Україну. Таким перекладом користувались слов’яни понад тисяча років. Такий переклад молитви породив святих у Болгарії, Чехії, Словаччині, Росії, а в Україні лиш в Печерській Лаврі ця молитва породила понад 140 святих чудотворних. Невже тисяча років жоден папа, ні вселенський патріарх не чули про такий переклад молитви, ні самі болгарські патріархи? До прикладу, митрополит Петро Могила силами випускників Могилянської академії, які досконало володіли латинською, грецькою, єврейською мовами, які робили переклад Острозької Біблії, невже вони не побачили цього недоліку?.. Аж сьогодні побачив… Не мільйони, а мільярди людей цією молитвою прославляли Бога. Невже не прийняв Господь Бог,… невже вони не спасенні?
Святе Письмо володіє такими термінами, які, здається, не точно виражають думку. Господь Бог, Предвічний розум, подає нам поняття. Якщо можна Небесне передати прикладом земного, Христос використовує: скарб закопаний у землі, тобто віра, про закваску, тобто Ісус Христос приніс мораль небесну на землю і мораль небесна полонить людей і робить їх богоподібними, тобто, членами Неба. В речах небесних, які не мають аналогії на землі, Христос будує притчу: про зерно гірчичне, про блудного сина… Мт. 13, 31-33. Богослови Греції, щоб підвести думку до поняття, створювали нові терміни, як до прикладу відомі «?????????», «Триєдиний Бог», «Трійця», «Рівнославлений»… Проблема перекладу є, але вона нівелюється набуттям поняття необхідного, до якого думка нас в Бозі підводить, як наприклад: Святе Письмо дуже часто говорить про члени тіла «рука, око, вухо», але в Бозі нема рук, вуха, ока. Бог є дух. Цим Святе Письмо передає нам поняття. Коли Бог каже: «Сину, дай Мені серце», то ми розумієм, що не тілесне серце, а розумні святі почуття, намір служити Богу. Це також неточність перекладу. Серце – святі почуття. Недобачили в Римі. Пс 92 Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив всесвіт, і не захитається він. Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог. Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої. Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.» У кожному вірші треба шукати поняття, аналогію, але торкнемся тільки одного. Останній вірш псалма складає неабияку трудність перекладу у всіх мовах. Слово «дім» у Святому Письмі передає поняття рід – дім Якова, тобто нащадки Якова, а дім Давида – нащадки Давида, і так далі. Як перекласти «Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні», хто уміє виразити рід Божий, який рід Божий, хто вміє сказати про рід Божий людською мовою, хто знає рід Божий? Однак всі розуміють, що цей текст Святого Письма закликає нас славити Господа Бога усю вічність. Невже Святе Письмо не виконує своєї місії?
Дорогі віряни, не хвилюйтеся перекладами, ані застереженнями ні заувагами тих, які не володіють мовою українською. Бог не дитина, а Предвічний Розум, Всевидячий Сотворитель. Поки ще попросимо Бог знає, що нам треба і знає, що ми немічні. За немічних прийшов Сам розп’ястися, бо знає, що ми не зможемо самі спасти себе. Як прийняв бичування, катування, розп’яття і ганебну смерть на хресті, то невже не бачить нашої немочі і коли ми читаємо молитву «Отче наш», то невже не прийме нашу молитву у такому перекладі, на який ми у нашій немочі спромоглися? Дорогі віряни, моліться… але моліться. Не хвилюйтеся…
Якщо римські богослови хочуть щось робити, то уже 1000 років як Православна Церква з Римською розділилися на богословських тезах, не будемо тут їх згадувати. Докоряли одні одних і по сьогоднішній день не можуть сказати одні до одних біля однієї Чаші Христос посеред нас. Треба не нарощувати суперечливості, а набуті штучно створені богословські суперечливості треба богословським розумом локалізувати і нівелювати. Лоялізувати, а не нарощувати суперечності богословські, наблизити, а може й об’єднати Церкви Східну та Західну робив спробу папа Бенедикт 16-й та не витримав…
Дорогі віряни, моліться, будьте спокійні.
Митрополит Данило.
